Акцент Газета Люди Соціум

Від вакцини болять ноги. Як працюють центри вакцинації у Франківську (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
«Червона зона» змусила прикарпатців брати в облогу центри вакцинації. У перші дні посиленого карантину декому доводилося вистояти по кілька годин. Втім, їм не найважче. Адже медикам, аби витримати таку навалу, доводилося працювати за двох і без перепочинку.

Не обійшлося й без казусів: у комплексі Panorama Plaza охочі щепитися заблокували медиків з погрозами не випустити, поки не провакцинують усіх. Потім центр вакцинації звідти швидко перенесли до медуніверситету.  То як зараз щепляться франківці, з’ясовував Репортер.

Страх був

Пункт вакцинації у франківському центрі адміністративних послуг (ЦНАП) працює з десятої ранку. Але невелика черга є вже з дев’ятої, в основному літні люди. На запитання, чи всі до ЦНАПу, відповідають – на щеплення.

Всередині ще сидять кілька жінок старшого віку. Одну вдалося трохи розговорити. Пані Галина – пенсіонерка, має 59 років, прийшла отримати другу дозу вакцини Pfizer.

«Перший раз вакцинувалася в «Епіцентрі». Вчора була там, аби щепитися другою дозою, але там не вистачило вакцини, – розповідає жінка. – Тому там сказали йти сюди. Чергу зайняла з годину тому, може й більше, аби нині таки щепитися».

Зізнається, що першу дозу колоти побоювалась. Але коронавірусу боїться більше, бо ж має хронічну хворобу: шість років цукрового діабету.

«Цілий світ вакцинується. Зараз така ситуація, що кожен день люди помирають від корони. Страх був. Але побічки жодної не було, абсолютно нічого, все нормально», – додає пані Галина.

Часу на розмови обмаль

За чверть десята з’являються дві жінки у білих халатах – лікарка-терапевт Віта Гук та медсестра Оксана Гриневич. Обидві працюють у міській поліклініці № 3. Медсестра несе у руках схожий на пляжний холодильник ящичок – у ньому вакцини. У лікарки – сумка з ноутбуком. Вони проходять у закуток, який відгороджений від решти зали банером, та розкладаються. Щоправда, місця там мало – ледь вмістилися два столи й кілька крісел. Одразу попереджають, що часу на розмови майже нема.

«Почала з напарницею щепити ще у квітні. Це було у нашій поліклініці. З липня, коли появилася Moderna, ми почали уже виїжджати на пункти щеплення в Івано-Франківську, – розповідає Віта Гук, водночас запускаючи ноутбук. – Також їздили вакцинувати й організовані колективи. Перед тим ще мусили пройти курси. Нас навчали, як правильно вводити вакцину, яка вакцина з себе що представляє. Також було повторення невідкладної допомоги, адже можуть бути різні ситуації».

Вона кладе на акваріум, який стоїть поруч, табличку зі своїми ініціалами та назвою закладу, де працює. Пояснює, це для того, аби люди змогли її знайти, якщо виникнуть якісь непорозуміння. На годиннику – 10.00. Усе, пункт запрацював.

Одразу заходить жінка, сідає на стілець біля стола лікарки та простягає заповнений бланк з особистими даними. Лікарка вносить їх у базу та запитує, на яку вакцину. Також перепитує, чи все було добре при першій дозі. Жінка каже, що так, тож беруться до вакцинації. Медик протирає плече пацієнтки ваткою зі спиртом і швиденько робить укол. За наступні 20 хвилин вакцинувалися восьмеро людей – усі отримали другу дозу вакцини Pfizer.

Віта Гук пояснює, що зараз приходять ті, хто імунізувався перед «червоною» зоною. Людей багато, але ажіотажу, який був ще два тижні тому, вже нема.

«Зараз за день вакцинуємо від 80 до 140 людей. Це залежить від того, у який день та де ми працюємо. Якщо у поліклініці, то 70-85 людей. Якщо працюємо у центрі вакцинації, то понад 100. Ми чергуємось з колегами, адже працювати тут щодня важко, – говорить лікарка. – Коли люди дізналися про те, що Прикарпаття опиниться у «червоній» зоні, тоді сюди виходило дві бригади медиків, бо люди пішли масово. Був ажіотаж, менше 100 щеплених однією бригадою за день не було. Бувало, що й понад 300».

Додає, що працюють шість годин без перерви. Спершу було дуже важко, але вже трохи втягнулися.

«Працювати на виїзді втомлює. Перш за все тому, що ми не встигаємо одразу внести людей у медичну базу, – пояснює Віта Гук. – За графіком маємо працювати шість годин з перервою на обід. Але це лише у графіку. А так можемо швиденько випити чаю, бо просто не встигаємо – ні поїсти, ні перепочити. Людей багато».

Сваряться тільки в черзі

Близько одинадцятої охочих на вакцинацію у черзі стає більше. Старших людей досі багато, але додалася й молодь. За порядком слідкують муніципали: пропускають не більше п’ятьох за раз. Усе виглядає доволі організовано.

На дивані сидять п’ятеро: троє дівчат, хлопець і жінка. Вони заповнюють бланки. Кажуть, що працюють в одному із закладів харчування міста, прийшли отримати другу дозу. За словами дів­чини, яка назвалася Мар’яною, вона прийшла щепитися, аби мати змогу працювати. Адже за ПЛР-тест їй доводиться платити з власної кишені.

«Нас поставили у таке положення, що ми не можемо вільно ні пересуватися, ні працювати. Тому колективом прийшли сюди, а що роботи?» – каже Мар’яна.

За нею в черзі старший чоловік. На вигляд років 70. Стягує з себе куртку та светр. Акуратно складає та кладе на підлогу, нарікаючи, що нема де покласти. Муніципали йому пояснюють, що є місце на дивані. Чоловік відмахується. Декілька хвилин зачісується, підходить до стола лікарки. Показує їй папірчик, де написано, якою вакциною він щепився першого разу. Після уколу перепитує, коли ще прийти. Лікарка жартує – сподобалось? Але потім пояснює, що в Україні поки що достатньо двох доз і третю не роблять. Також розповідає дядькові, як отримати сертифікат у сімейного лікаря.

Правильно крутити головою. Як у Франківську отримати паперовий і цифровий сертифікати про вакцинацію

Тим часом медсестра Оксана Гриневич присідає на табурет, який стоїть поруч, аби хоч трохи перепочити. Каже, рука не болить, а от ноги… Додає, що лікарці часто доводиться розповідати старшим людям усе про сертифікати та й про самі вакцини. Окрім того, бувають і ситуації, коли люди просто бояться уколу.

«Ми тоді їх заговорюємо, жартуємо, в основному. Були такі випадки, що нашатирним спиртом допомагали – одна тримала ватку з ним, а інша колола, бо людині було страшно, – пояснює медсестра. – Це просто страх, а не те, що їм ставало погано від уколу чи від вакцини. Таких випадків, щоб комусь дійсно ставало погано, в нас не було. В основному – тиск і нерви».

Віта Гук запевняє, що за пів року спільної роботи мали лише кілька ситуацій, коли людям ставало погано через боязнь. І це при тому, що через їхні руки пройшли уже тисячі людей.

«Важко сказати, скількох провакцинували. Але точно понад три тисячі. Зараз в середньому за місяць 800-900 людей. За весь час, який працюю у бригаді, було декілька ситуацій, коли у людини міг піднятися тиск, або навпаки – впасти. Такого, аби була алергічна реакція, або анафілактичний шок, на щастя, не було, – говорить лікарка. – Зате часто бувають сварки за чергу. Але такого казусу, як мали наші колеги на пункті у «Панорамі», в нас не траплялося. Так, люди займають чергу собі та ще комусь, але про це не попереджають. Тож інші у черзі часто на це нарікають. Втім, можна сказати, що усе спокійно. Усе гарно організовано – і тут, і в поліклініці, робота налагоджена».

У Франківську охочі вакцинуватися не випускали медиків з центру вакцинації (ВІДЕО)

Людей більшає, тож медикам точно стає не до розмов. На вулиці, попри погану погоду, стоять кілька десятків охочих вакцинуватися, старших серед них уже практично немає, в основному – молодь. Більшість прийшла на ревакцинацію. Втім, трапляються й ті, хто тут вперше.

Ані на вигляд десь 25 років, прізвище не називає. Прийшла вакцинуватися першою дозою. У черзі стоїть близько 30 хвилин. Розповідає, що працює провізором-фармацевтом в одній з аптечних мереж міста. Хоче Pfizer.

«Ця вакцина дає можливість подорожувати Європою. AstraZeneca не хочу, бо не маю знайомих, які б нею вакцинувалися. В першу чергу прийшла сюди, аби мати змогу подорожувати. Але, крім того, є багато моментів, які вирішуються, коли є вакцина, – говорить Аня. – Особливо зараз, коли є різні обмеження, і ти не можеш нікуди потрапити – в «Епіцентр», чи випити кави, чи десь зустрітися зі знайомими. Ти просто не маєш права зайти у будь-який заклад. Тому я тут».

Автор: Назарій Боднарчук
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні