Свого часу вони зі зброєю захищали Попасну, а на початку липня повернулися сюди будувати.
За тиждень роботи 15 ветеранів з різних куточків України зробили для місцевої дітвори новий скейт-парк і відпочинкову зону, пише Репортер.
Діти й правосеки
Серед ветеранів, які 4 липня поїхали до Попасної, був і коломиянин Андрій Балацький. У 2015-2016 роках він служив у батальйоні імені Сергія Кульчицького. Каже, побачив оголошення в інтернеті, що атовців збирають на будівельний табір, і записався. Зізнається, що спершу хотів просто знову побачити місто.
«Там і сьогодні стоїть мій батальйон, – говорить Андрій. – Потім я почав дізнаватися, що це за проєкт. Ініціював його ветеран з Луганщини, боєць батальйону «Айдар» Михайло Білянський. Йому було принципово робити там щось хороше. Зібрав команду однодумців, написали грант, організували спільнокошт і закликали нас долучитися».
За словами Андрія, на табір з’їхалися атовці з Тернопільщини, Київщини, Луганщини й Вінниці. До роботи взялися одразу, адже за тиждень мали побудувати відпочинкову зону в парку Залізничників. Попасна у прифронтовій зоні, лише за 1,5 км від лінії розмежування. Під час роботи чули вибухи, автоматні черги.
Читайте також: Їх поєднала війна. Як у Франківську дружини воїнів тримають тил (ФОТО)
«Це моя перша поїздка після звільнення, – каже Балацький. – На жаль, знову побачив те, що й раніше. Велика розруха, жодного розвитку для дітей. Зрозуміло, що ми не зможемо змінити старших людей, але можемо повпливати на молодь. Тож їхали задля дітей. Розказати їм, хто такі ветерани, разом зробити щось корисне. На жаль, ми зустріли ще тих дітей, які досі бояться «Правого сектора». Для них було здивуванням дізнатися, що двоє наших, з якими вони якраз найбільше здружилися, – правосеки».
Перші дні місцеві ставилися до гостей з осторогою, ветерани навіть чули у свій бік не дуже приємні речі. Але потім почало долучатися все більше людей, а особливо дітей. До роботи ставали разом.
«Приходили цілими сім’ями – мама, тато і двоє дітей, і практично щодня працювали, – пригадує Андрій. – Зустрів жінку з Ворохти. Вона переїхала туди з чоловіком і сином. Обоє медики, працюють у місцевій лікарні, також приходили помагати. На п’ятий день табору про нас гуділа вся Попасна. На відкриття прийшло десь 80 людей і половина – діти».
Схід і Захід разом
В результаті вони побудували скейт-майданчик з трамплінами, а поруч – зону відпочинку з вуличними меблями. Відкривали спільний простір з музикою, танцями й мультиками для найменших.
«Закупили ще 20 скейтів, їх ми дарували найактивнішим, які приходили помагати, – говорить Балацький. – А насправді дітей було 30. То ми ще й розгубилися, що не всім вистачить, але діти пообіцяли ділитися. Майданчик – це половина роботи, а дати їм можливість розвиватися – ще половина. Тим більше, зараз олімпійський комітет визнав скейтбординг олімпійською дисципліною. Може, в майбутньому звідти буде олімпійський чемпіон».
До теми: «Борщики» не здаються. Чому в Дорі щороку відзначають День солдата (ФОТО)
За словами Андрія, днями він уже бачив у соцмережі відео, яке знімали місцеві хлопчаки, як вони катаються. На майданчику було з 15 дітей.
«Я не очікував, що наберуся стільки позитивних емоцій, – розказує атовець. – Я їх буду передавати далі. Може не прямо у прифронтові зони, адже розумію, що і тут, на мирній території, давно треба працювати з дітьми. Ще нам подарували обереги, які зробили дітки з реабілітаційного центру для дітей з інвалідністю. Колись, у 2014-2015 році, такі обереги нам передавали волонтери від дітей із наших шкіл, а тут – місцеві. Тож я мав нагоду привезти оберіг в Коломию і вчергове сказати, що Схід і Захід разом».
У виграші – всі
Отож, ідея проєкту «Ветерани будують» належить Михайлові Білянському. За його словами, згідно з опитуванням, троє з чотирьох ветеранів хочуть повернутися на схід. Бо найбільш комфортно почуваються між своїми.
«Ми склали це все докупи і виникла ідея створити щось подібне, аби ветерани могли зібратися, зробити щось корисне, аби підняти рівень довіри до себе, щоб це була така легка форма терапії, – говорить Білянський. – Насправді, скейт-парк тут взагалі є побічним об’єктом. У нас була ціль показати молоді, що, як прибрати у себе сміття під ногами, то там лежить золото».
Михайло каже, вони навіть перевищили свої найамбітніші очікування. Наприклад, деяка молодь отримала таку менторську підтримку від наших ветеранів. Завдяки цьому проєкту включилась і цивільно-військова адміністрація Попасної, домовилися, що вони проведуть у парк світло й поставлять відеокамеру задля безпеки. Також наймуть на роботу двох працівників.
Білянський додає, що всі залишились у виграші. Адже на таборі ще був військовий психотерапевт, ветеран від громадської організації «Побратими». Він говорив з ветеранами, хто цього потребував.
«Тобто була ще й терапія, – каже Михайло. – Ми всі побули в колі однодумців, проговорили все, що наболіло. Зробили щось корисне, чим можна пишатися. Від цього виграла місцева молодь. Також ветеранський рух і навіть ті атовці, які не брали участі. Є стереотип, що ветерани схильні до агресії, а тепер ми показуємо, що ветерани готові будувати далі Україну, яку захищали».
Нині на скейт-майданчику вирує життя. І діти вже самі за ним доглядають. Постійно дзвонять, пишуть, бо за цей час дуже здружилися з ветеранами.
«Ми з ними працювали разом і говорили на різні теми. Наприклад, розказували про різні урбан-культури, що таке скейтинг, графіті, про рейв-тусовки. Вони були у захваті, – розказує Михайло Білянський. – Один із наших привіз свій сапборд – дошку, аби стояти на воді. Він щовечора збирав дітей, молодь і ветеранів – вчив їх на місцевому озері. Ми їм усе розповідали, діти знали кожного з нас по імені, а ми їх. Усі завели собі нових друзів».
Враховуючи успіх проєкту, спинятися ветерани не планують. І їм уже пишуть з інших міст.
