Ще кілька років тому Олег Журавінський із села Чесники Рогатинського району був далеким від усього, що пов’язане молочним виробництвом. А нині він дуже добре варить сир за голландсько-швейцарською технологією, запатентував торгову марку та помагає підзаробити односельцям.
Норбертова наука
Сім років тому в Чесниках створили кооператив, аби збирати у селян молоко. Керівником обрали Олега Журавінського. Згодом у селі організували й виробництво сметани та сиру, пише Репортер.
Спершу кооператив мав шість добровольців, нині їх 43. На перших порах щодня збирали до 50 літрів молока. Через рік, коли людей у кооперативі стало більше й молока теж, почали думати, що з ним робити далі. От, і виникла ідея, виробляти сири й закладати їх на витримку на літо, а восени, коли менше молока – продавати.
Олег Журавінський нині з посмішкою згадує, як пробували самі варити сир. Надивилися відео, начитались – і вперед.
«Перший раз зробили і ніби дуже добрий вийшов, – каже пан Олег. – А другий – ніякий! По-різному пробували, поки не дійшли до того, що потрібна допомога спеціалістів».
Знайшли грантову програму від ЄС, написали проєкт, виграли, і до Чесників приїхав волонтер-сировар із Голландії – Фейко Лантінг. Він два тижні жив у Журавінських, налагоджував роботу сироварні. Після нього був ще експерт із Швейцарії – Норберт Буррі.
За словами Журавінського, Фейко був більше теоретиком, а Норберт – практик. Він і навчив варити сир.
«Норберт був у нас, напевно, вже разів 25! – каже сировар. – От, знову мав приїхати наприкінці лютого, а тут карантин. Він приїздить, як товариш. Казав, що тягне в Україну, подобається йому тут. І далі вчить нас, підказує, показує щось нове».
Журавінський сміється, що спершу були мовні проблеми, бо ж він не знає німецької, а швейцарець – української. Та це не дуже заважало їм розуміти одне одного.
«Щось собі говоримо, руками махаємо, але він мене розуміє, а я його, – посміхається пан Олег. – Збоку то дуже смішно виглядало. Тепер Норберт знає кілька українських слів. Часом хвалить наш сир, часом ганить. Нема так, аби все було добре».
Одне, але добре
Сироварня розташована майже в центрі села. Колись ця будівля була закинутою, а нині все майже стерильне, цехи з обладнанням, камера дозрівання сиру. Добудовують і нове приміщення.
Все обладнання, до речі, закупили за грантові кошти. За словами Журавінського, їм багато з ідеями помагають у Західноукраїнському ресурсному центрі.
На сироварні працюють лише двоє – подружжя Журавінських, Олег і Ольга. Інколи помагають діти. Кажуть, роботи не бракує.
Наприклад, його робочий день починається о п’ятій ранку. Сніданок – кавалок сиру з кавою або чаєм. Сир, каже, тримає до обіду, бо дуже ситний.
О сьомій пан Олег автівкою з причепом об’їздить усіх ґаздів кооперативу в Чесниках та сусідньому селі Лучинці, збирає молоко. Має аналізатор, перевіряє його на жирність і наявність бактерій.
Розказує, що до кооперативу в Чесниках від селян молока взагалі ніхто не приймав. Нікому то було не цікаво, ще й село віддалене.
«А потреба була, бо люди тримали корів і надлишок молока був великий, – говорить сировар. – Не кожен поїде на базар у Рогатин, бо то пів дня стратити. Ми за 12 км від міста. А так вранці молоко здали і мають день вільний і дохід непоганий».
За літр молока селянам платять 10 грн, розраховуються в кінці кожного тижня. Крім того, в кінці року всі члени кооперативу мають додаткову доплату.
Зараз Журавінський щодня збирає до 400 літрів. Четверо членів їхнього кооперативу створили сімейні ферми, тримають по 5-10 корів. Вони також це зробили завдяки спеціальним програмам.
Молоко Олег Журавінський везе на сироварню, а там, каже, по ситуації. «Є такі дні, що робимо кисломолочне – сметану й сир, а в інший день – твердий сир, – розказує він. – По-різному буває, залежить навіть від настрою».
У Чесниках роблять лише один вид сиру. За словами пана Олега, він нагадує гауду, але з чесниківським присмаком. Пояснює, що Норберт понад 20 років займається сироварінням, технологію знає напам’ять, але коли робив сир у Чесниках – виходив геть інший смак, ніж у нього вдома. Бо інший клімат, інші корови.
«Ніколи тут не буде, як там, і такого, як у нас, ви ніде не найдете. Це такий наш ексклюзив!», – гонорово каже Журавінський.
Інші види навіть не пробували робити. «Нема наробити, а потім собі ради з тим не дати. Треба робити одне, але добре». За такою філософією і працюють.
Бажані гості
Запатентували Журавінські й торгову марку – «Чесниківський сир». За логотип взяли зображення місцевої пам’ятки архітектури XVI-XVII століття – Михайлівську церкву. Сировар пояснює, що Чесники й відомі завдяки храму, крім того, його дуже добре видно з сироварні.
Два роки поспіль Журавінські їздили до Києва на конкурс крафтового сиру Ukraine Cheese Awards Day. Мали їхати й цього разу, але карантин.
Розказує, що туди приїздили десь 40 сироварів зі усієї України. Призових місць «Чесниківський сир» не займав, каже пан Олег, але показали себе добре. Мали добрі продажі й відгуки. Тепер мають постійних клієнтів, їхній сир замовляють до Києва, Одеси, Львова, Чернівців.
Багато гостей приїздило і в Чесники. Просто цілими сім’ями, з екскурсіями.
До речі, на сироварні є приміщення, де можна переночувати.
«У нас можна дуже гарно відпочити, – хвалиться Журавінський. – Село красиве, ліс навколо. А які добрі гарячі канапки з нашого сиру!».
