Біг стає все більш популярним – люди бігають задля здоров’я, іміджу чи просто за компанію. Ми розпитали трьох марафонців з Франківська, які не просто долучилися до модного тренду, а й досягли значних результатів, хоч і не професіонали у спорті, пише Репортер.
Сам у натовпі
Журналіст Тарас Ткачук свій перший марафон подолав у Білій Церкві – у 50 років за 3 години 36 хвилин. А бігати почав лише за два роки до цього.
«Я кинув курити і з’явилося купу часу. Почав з легеньких пробіжок навколо озера – по три кілометри, – розповідає Ткачук. – Кілька місяців бігав так тричі на тиждень, потім втягнувся. І щоб було цікавіше, за три місяці вирішив поставити конкретну мету – підготуватися до півмарафону у Львові навесні 2014-го».
Восени того ж року був півмарафон у Франківську, у 2015-му – 30 км у Вишгороді. У жовтні 2015 року він зважився на марафон у Білій Церкві.
«На це знадобилося майже два роки, – каже Тарас Ткачук. – У Білій Церкві в першу неділю жовтня проводять відкритий чемпіонат України з марафону. Там біжать як професіонали, так і всі охочі. Навіть кенійці приїжджають. Обрав для старту марафон у Білій Церкві, бо він вважається найпрестижнішим, одним із найстаріших. Та й тоді ще марафони не були такими поширеними в Україні».
Зізнається, що й після двох років підготовки було важко – до 30 км організм виснажується наскільки, що далі біжиш вже на силі волі й терпінні. Тому важливо тримати рівний темп усі 42 км.
«Не варто поспішати з марафоном, це непроста дистанція, – каже Ткачук. – Перший марафон я пробіг за 3 години 36 хвилин. Через рік біг рівномірніше і значно легше, навіть сам не сподівався. І час показав на 10 хвилин кращий».
До марафонів Тарас готується за власною програмою, яку виробляє методом спроб і помилок – читав книжки, програми тренерів в інтернеті. Порад не чекав, та й каже, що коли він починав бігати, це ще не було так популярно.
«Я роблю над собою досліди – мені цікаво, як на них реагує організм, – говорить Тарас Ткачук. – А з метою – ще цікавіше. У марафонських дистанціях подобається те, що я залежу сам від себе. І навіть коли біжу в натовпі, – я все одно сам. Це розвиває впевненість, стимулює сподіватися лише на себе».
Тепер його ціль – пробігти 50 км. Але, зважаючи на нещодавню травму коліна, поки ще не знає, коли її досягне. Наразі ж розпочинає підготовку до Київського марафону, що запланований на 8 жовтня.
Залізний Роман
Програміст Роман Процик з дитинства любив спорт, відвідував різні секції, але ніде довго не затримувався. Тому, коли почав бігати в серпні 2015 року, обрав для себе формат тріатлону: плавання, велосипед, біг.
Тоді ж одразу зареєструвався на півмарафон. Випадково натрапив в інтернеті на ролики про тріатлон-гонку «Ironman» і поставив собі за мету пройти цю дистанцію. Тому зареєструвався також і на «Ironman», почав готуватися.
«Біг класний тим, що не треба ні під кого підлаштовуватися, – каже Роман. – А якщо знаєш, що попереду змагання, це додаткова мотивація щодня прокидатись і йти на пробіжку незалежно від погоди».
Перший тріатлон подолав у 2016-му під Києвом – «Слов’янська хвиля». Дистанція гонки повністю відповідає офіційній «Half Iron Man»:1,9 км плавання, 90 км вело та біг – 21,1 км. Цьогоріч за тиждень знову спробує свої сили в ньому.
У тому ж 2016-му, через рік після початку тренувань, взяв участь в гонці Ironman у Барселоні.
«Ironman» – серія змагань з тріатлону на довгу дистанцію, що проводиться Всесвітньою корпорацією тріатлону (WTC). Кожна окрема гонка серії проходить впродовж року в різних країнах і складається з трьох етапів: запливу на 2,4 милі (3,86 км), заїзду на велосипеді по шосе на 112 миль (180,25 км) і марафонського забігу на 26,2 милі (42,195 км). Усі три етапи потрібно подолати без перерв.
Роман Процик у Барселоні подолав всі три дистанції за 11:25:43 – проплив з результатом 01:15:15, проїхав на велосипеді за 05:37:29 та пробіг за 04:21:16.
Усміхається, що пройти «Ironman» може кожен, питання лише за який час.
«Більшість лякає якраз заплив, – розповідає Роман. – Але коли починаєш тренуватися, розумієш, що заплив – найлегший етап. Хоча тим, в кого з дитинства не поставлена техніка, складно проплисти з високим результатом. Найважче – бігти після велосипеда. Якщо втратити усі сили на ровері, біг буде дуже повільним. У тріатлоні не буває нудно – плавання, велосипед, біг і в кожному виді важливою є техніка».
Цього року Процик підкорив ще одну дистанцію Ironman – 22 квітня у Техасі. Цього разу планував покращити свій результат, але вклався лише в 12 годин 18 хвилин. Пояснює, що перед стартом його здолала застуда. Але відступати не було куди – довелося стартувати.
«Я подолав таку дорогу, що не міг відступати, – каже Процик. – На велосипеді був сильний зустрічний вітер, тому на етапі бігу відчув, що сил уже нема. Однак, треба було завершити, тому взяв себе в руки».
Цього року вже запланував кілька гонок. 3 червня – «Слов’янська хвиля», 24 липня – «Ironmаn» у Ніцці (Франція). Розраховує перевіряти свої сили в тріатлоні раз на три місяці.
Роман прагне пройти «Ironman» за 9:59:59, а найвища мета – чемпіонат світу. Так, у Барселоні, щоб потрапити на чемпіонат світу, потрібно було подолати дистанцію менше ніж за 9 годин, а на гонках в гірській місцевості, наприклад, у Китаї, може бути достатньо і 10 годин. Правда, багато залежить ще й від погоди. Процик каже, про це багато хто мріє, але не всі досягають.
Біговий туризм
Чиновник з Франківської ОДА Василь Лецин має на своєму рахунку два марафони – у Стамбулі й Парижі. Серйозно взявся бігати лише 2016-го, завдяки відкритим тренуванням до Франківського півмарафону з майстром спорту Василем Юрчуком.
При правильній підготовці Василь подолав дистанцію в задоволення. Тож вирішив спробувати себе у марафоні. Готувався півроку і стартував у листопаді в Стамбулі. Обрав це місто, щоб мати більше часу на тренування – це один з найпізніших марафонів у році.
«Це дуже класне місто для старту, раджу всім – недорого для нас, не треба візи, – говорить Василь. – Я це називаю біговим туризмом – і місто гарне відвідаєте, і пробіжете свій забіг. Історія цього марафону теж цікава. Він відбувається з 1979 року і для забігу єдиний раз на рік перекривають автомобільний міст через Босфор – учасники біжать через міст з Азії в Європу».
А 9 квітня цьогоріч фінішував на Паризькому марафоні, де стартувало 45 тисяч людей.
«Я ще досі під емоціями, – згадує Лецин. – Усі 42 км за тебе вболівають. І коли у Парижі перекривають всі головні магістралі – для них це свято. А у нас ще немає розуміння спортивних подій. У Франківську, який можна пройти пішки, перекриття дороги на дві години – це купа негативу і надуманих незручностей. Дуже класно стартувати на закордонних марафонах. Там зовсім інший рівень бігової культури. І навіть тих, хто прибігає останнім, інколи зустрічають, вітають та підтримують більше вболівальників, ніж перших. Адже те, що людина відважилася і змогла пробігти марафон, вже заслуговує поваги».
Влітку готується пробігти гірський забіг на 60 км – «Чорногора скай-марафон» з сумарним набором висоти 3000 м. А у вересні – Берлінський марафон, який вважається одним із найпрестижніших у світі.
«Ми бігаємо заради здоров’я, медалей і лайків у Facebook, – жартує Лецин. – Якщо ти вже заскочив у цей потяг, вистрибнути з нього важко».
