Минулого тижня у Грозному (Чечня, Росія) завершився молодіжний чемпіонат Європи з тхеквондо. У складі збірної України були й дві спортсменки з Івано-Франківська.
На автобусі безпечніше
Цього разу українську збірну вперше представляли аж два склади — основний і резервний. Дозвіл на це дала Європейська федерація тхеквондо, оскільки загалом учасників виявилося зовсім не багато. Представників Івано-Франківська у збірній було два, тобто дві представниці — Анастасія Корсак і Діана Жолобайло у резервному та основному складі відповідно.
За словами 17-річної Насті Корсак, про можливість участі резервістів стало відомо лише за 10 днів до старту чемпіонату. Мало того, у міністерстві молоді та спорту ще довго вирішували, чи взагалі українцям треба туди їхати. Дозволили, але зобов’язали всюди їздити на автобусі — мовляв, так безпечніше.
«Перші дні ми справді пішки не ходили, але коли більш-менш адаптувалися, то вже трохи пересувалися самостійно. Від готелю до спорткомплексу було лише п’ять хвилин ходьби», — каже Настя.
Багато спортсменів з інших країн не приїхали тільки через те, що змагання відбувалися саме в Чечні. Наприклад, тренер естонської подруги Анастасії так і сказав: «Їхати небажано». Та все одно у Грозному зібралися бійці з понад 25 країн.
На офіційному відкритті двічі по п’ять хвилин зникало світло, спортсмени світили ліхтариками на телефонах. Потім усе налагодили, президент Чечні Кадиров привітав учасників, турнір відкрили.
Зайва вага? Треба стригтися!
«Зали гарні, все нове, за кожен бій відповідали волонтери. У розминочній зоні була вода, вага, крісла — усе, що треба, — розповідає Настя Корсак. — Здивували в залі плакати Путіна й Кадирова. Звісно, ваша країна, робіть, що хочете, але змагання ж — міжнародні?! Це трохи гнітило».
Величезна мечеть у Грозному вражає розмірами та архітектурою. Місто чисте, просторе. Але на вулицях деколи чіплялися місцеві хлопці. Одного разу, коли спортсмени йшли зі змагань до готелю, якийсь хлопчик з автівки крикнув: «Слава Україні!».
«Організатори були дуже привітними, — говорить Настя. — Щойно ми приїхали, нас зустріли, питали, чи не хочемо кудись з’їздити, чи всього нам вистачає? Охороняли теж дуже ретельно, усіх — і гостей, і спортсменів — завжди перевіряли на вході до спорткомплексу».
Для Насті цей чемпіонат став дебютним міжнародним турніром. Вона з дитинства тренується у батька — Олександра Корсака, який очолює Івано-Франківську обласну федерацію тхеквондо ВТФ. Дівчина змагалась у ваговій категорії до 53 кг. У першому ж бою програла турчанці. Каже, сильно переживала, бо звикла, що на всі змагання їздить із татом, а там його поруч не було. Діана Жолобайло, яка змагалась у категорії до 46 кг, теж поступилася у першому поєдинку.
З вагою, до речі, все дуже серйозно. Хоча б на пару грамів перевищиш норму — до змагань не допустять. Так, на фінальному зважуванні у спортсменки з Білорусі ваги показали на 100 грамів більше. Часу вже не було, дівчині довелося зістригати волосся.
«Видно було, що вона налаштована дуже рішуче. Хлопці її підстригли майже налисо за 2-3 хвилини. Вона сприйняла це нормально», — говорить Настя Корсак.
Був ще один цікавий випадок. Український тхеквондист під час бою зламав ногу. Терміново треба милиці, а у магазинах дорого. Допоміг головний тренер чеченської команди. Він спершу придбав одні милиці — не підійшли. Потім привіз інші, ще дорожчі.
Три «бронзи»
Загалом на чемпіонаті Європи Україну представляли 22 спортсмени. З них троє вибороли «бронзу»: киянин Владислав Бондар (вагова категорія до 80 кг), харків’янин Костянтин Костяневич (до 74 кг) і Тарас Мальченко із Запоріжжя (до 54 кг).
Настя Корсак до п’єдесталу цього разу не дісталася, однак рішуче налаштовується на юніорський чемпіонат України, який відбудеться в серпні у місті Буча, на Київщині.
«Там відбиратимуть тих, хто поїде представляти Україну на світову першість у Канаду. Аби кваліфікуватися, треба виграти. Я вже виборювала і «срібло», і «бронзу». Думаю, що маю добрі шанси на перемогу», — каже Анастасія.
Comments are closed.