У неділю, 3 квітня, в Івано-Франківську стартує РобоКлуб. Аби діти могли засвоїти навики програмування та конструювання, для них купили дев’ять конструкторів «Lego». Заняття у клубі будуть безкоштовними, а організатори вже переживають, чи зможуть залучити всіх охочих.
Новий дім
Марія Лісіченко — переселенка з Донецька, тепер живе у Франківську. Її семирічний син Єгор любить конструктори, а особливо «Lego». А мама любить соцмережі. Одного разу в Facebook вона підписалася на сторінку Івана Шіхат-Саркісова. Чоловік понад 10 років займається ІТ-освітою дітей, бере участь у кількох волонтерських проектах. Колись він жив і працював у Донецьку, а тепер у Вінниці.
У Марії з’явилася думка, щоб Іван, який вміє зацікавити дітей конструюванням та програмуванням, приїхав до Франківська. Волонтер підтримав ідею, тож у нашому місті пройшов майстер-клас з програмування. Подібні тренінги відбулись і в Києві, Житомирі, Запоріжжі, Ужгороді, Дніпропетровську…
Тим часом переселенці об’єдналися в організацію «Дом4824». Вирішили, що в Івано-Франківську можна започаткувати РобоКлуб, а Іван Шіхат-Саркісов підтримав їх у цьому. Пообіцяв навчити волонтерів і зробити все, щоби франківські діти мали можливість розвиватись.
Для справи потрібні були гроші. На сайті проекту «Спільнокошт» організатори розмістили повідомлення, що збирають 50 тис. грн, щоб купити роботоконструктори для дітей. Вдалося зібрати більше 75 тис. грн, однак через стрибок курсу долара треба ще 13. За благодійні кошти волонтери купили п’ять конструкторів «Lego» для молодших дітей і чотири — для старших.
І хто ці люди?
Одним з ідейних натхненників проекту став Сергій Никоноров — переселенець з Донецька. Тепер чоловік з родиною живе у Франківську та намагається принести користь для громади. Задля високої мети до проекту долучилися й четверо викладачів, які працюватимуть з дітлахами.
Серед них франківець Василь Дорошенко. За освітою інженер-електрик. Серйозний, та спокійний, але з добрим почуттям гумору. Каже, пішов у команду волонтерів, бо прагне пізнавати нове.
«Люблю музику, трішки граю на гітарі та маю невеличку колекцію інструментів, — розповідає Василь. — Перечитав цілу купу різних книжок, маю гарну фантазію та хороше почуття гумору. Полюбляю їзду на велосипеді та маю класний шолом з акулами». Погрожує, що неслухняних дітей колотиме бородою.
Інші троє викладачів — переселенці. Ігор Грицюк народився і жив у Луганську. Якось він працював викладачем у школі ІТ-технологій. Думав, що то тимчасово, але захопився спілкуванням з учнями й так тривало багато років. Ігор легко знаходить спільну мову і з сином-другокласником, і з дочкою-випускницею.
«Хочу повернутись до свого захоплення у Франківську, — усміхається чоловік. — Бо нема у світі нічого більш щирого та світлого, ніж діти».
Виховує сина й майбутній тренер РобоКлубу Денис Лук’яненко, конструктор за освітою. Друзі жартують, що й за покликанням.
«Мій трирічний син Марко страшенно любить, коли щось крутиться, — розповідає Денис. — Коли він ще не вмів їздити на велосипеді, то просив мене перевернути його та крутив колеса руками. Так було з усім, що має колеса — колясками, ходулями, машинками… Тепер ми нічого не перевертаємо, але любов до коліс не зникла».
Сім’я Дениса любить кататись на велосипеді чи електромобілі, обожнює походи. Якщо не в Карпати, то хоча б на Вовчинецькі гори. Обов’язково — настільні ігри з друзями.
«Запах лісу, стежка, полонина, свіжий вітер на гірському хребті. Ввечері намет і теплий спальник, а поблизу ватра, над якою в казанку щось булькає… Як батько водив мене Карпатами, так і я взяв сина у похід, коли йому ще не було і трьох», — так Денис Лук’яненко пояснює, чому любов до дітей змусила його розвиватися як викладача.
Четвертий викладач — Антон Костоло. Інженер-механік за фахом, зараз працює у франківській поліції. Учасник АТО, служив у батальйоні «Донбас», був у полоні сепаратистів. Каже, дуже любить дітей, але його щирість видно й неозброєним оком.
Ось ці четверо людей і працюватимуть з дітками. Для оптимізації роботи організатори вирішили поділити їх на групи: дві молодших (6-8 років) і дві старших (9-14 років). Загалом, для перших занять наберуть 36 дітей. Звісно, що прийматимуть і молодших — аби лиш був інтерес у дошкільнят.
Поки що в бібліотеці
Працюватиме РобоКлуб у приміщенні Івано-Франківської центральної міської дитячої бібліотеки, що на Бандери, 8. Заняття проходитимуть кожних вівторка, середи та четверга з 15:00 до 18:00. Сергій Никоноров пояснює: до другої діти у школі, а потім уже вечір, тому такий розклад.
Перші учні РобоКлубу займатимуться місяць. Потім вони отримають сертифікати, а організатори наберуть іншу групу. З часом формуватимуть список учнів, які будуть займатися постійно. Обов’язкова умова — 40% дітей мають бути з сімей або учасників АТО, або переселенців.
Гурток з конструювання та програмування буде безкоштовним. Принаймні перших три місяці. Організатори кажуть, що цей час діяльність клубу вони можуть фінансувати за кошти благодійників.
«Конструктор для молодшої вікової групи коштує 4,4 тис. грн, а для старшої — 13 тис. грн, — говорить Сергій Никоноров. — З часом запчастини для них зносяться, тому треба буде поповнювати. Якщо не буде фінансування, то будемо змушені встановити плату за відвідування гуртка. Але вона буде символічною».
Ще одна проблема в організаторів — відсутність свого приміщення. Поки їх приймає бібліотека, але з часом, упевнена Марія Лісіченко, приміщення стане замалим. Якщо міська рада дасть його у безкоштовну оренду, тоді й оплата за гурток буде меншою. А діти складатимуть своїх перших роботів. Хтозна, може якийсь випускник франківського РобоКлубу згодом запатентує винахід, який вразить людство?
