Про водіїв маршруток якщо й говорять, то погано. Або не говорять взагалі. Днями франківський водій нахамив жінці – після оприлюдненого у мережі відео перевізника оштрафували, а водія звільнили. А от інший водій минулого тижня повернув власникові забутий в автобусі ноутбук.
Про кого з них чули більше? Як виявилося, франківці купу всього забувають у транспорті…
Начальник міського управління транспорту Олег Ганчак розповідає, що найчастіше речі у маршрутках забувають пенсіонери, школярі та студенти.
«Водії не завжди помічають, що пасажири забули щось у салоні. І пасажири не завжди кажуть водієві, що вони щось знайшли. Водій може виявити забуті речі хіба на кінцевих зупинках, коли оглядає автобус. Ну і все ж є порядні й непорядні водії – це теж людський фактор», – говорить Ганчак.
Зокрема, знаходили і повертали дитяче взуття, рюкзаки. Каже, практично усі перевізники мали досвід, коли знахідки повертали власникам. Найчастіше – на маршрутах 37 і 38. А от ноутбук у маршрутці №29 водій знайшов два тижні тому. Оголошення про пошуки власника у Facebook-групі розмістив Олег Ганчак, і за кілька годин власник знайшовся.
«Вже скільки речей повернено пасажирам, що треба запровадити звання «Чесний водій». Ноутбук – недешева річ. Приємно, що і у водія, і в перевізника є відчуття людяності і вони таки повернули ноутбук власникові, – говорить Ганчак. – Це, до речі, була найдорожча знахідка. Також під кінець 2018 року було дві знахідки поспіль в іншого перевізника – дитяча сумка з музичного заняття і шкіряний рюкзак».
Цікаві випадки траплялися і минулого року. Водій маршруту № 33 розшукав жінку, яка передала за проїзд 200 грн і забула взяти решту, хотів повернути гроші. А в березні інша франківчанка теж забула здачу з 200 грн, але вже в маршрутці №40. Вона звернулася в УТіЗ, там їй сказали мобільний номер водія. Той жінку пам’ятав і гроші повернув.
Є також речі, які не знаходять своїх власників. Переважно вони не цінні, і люди не кидаються їх шукати, каже Олег Ганчак.
А найдорожча річ, яку так і не змогли знайти, – комплект для занять таеквондо. Тоді мати написала оголошення в групі «УТіЗ» на Facebook, але речі ніхто не повернув. Ганчак навіть пробував вмовити перевізника, аби той став спонсором нового спорядження для дитини, але затія не вдалася.
«Я теж знаходив речі. На одній із зупинок знайшов документи на реєстрацію худоби – людина виходила з маршрутки і папери випали. Там був вказаний номер реєстратора і так ми знайшли й саму власницю, – розповідає Олег Ганчак. – Це і для себе позитив, коли повертаєш знайдене, бачиш реакцію людини. Також я двічі знаходив гаманці із серйозними сумами. Повернув за візитками у гаманцях».
У 2017 році по одному водієві від кожного приватного перевізника отримали від управління транспорту подяку «За людяність». Минулоріч уже міський голова Руслан Марцінків вручав подяки за якісні перевезення. Нині, за результатами 2018 року, в управлінні сподіваються відновити заохочення для водіїв.
«Я розраховую, що в більшості водії – це чесні порядні люди, які дбають і про свою репутацію, і про репутацію перевізника. Думаю, це приємно, коли батько приносить додому подяку «За людяність», – говорить Олег Ганчак. – Але були й випадки, коли до нашої подяки перевізник давав водієві ще й премію 500-700 грн – невеликі гроші, та все ж додаткова приємність».
У диспетчерській КП «Електроавтотранс» розповідають, що люди забувають геть усе – від продуктів, парасоль чи рукавиць до жіночих сумок. Трапляються й шкільні рюкзаки, торби зі спортивним одягом, гаманці з грошима чи без, документи.
«Якщо пасажири віддають забуті речі водієві, то все надходить до нас – у диспетчерську. Тут ми разом оглядаємо, складаємо акт, особливо якщо є гроші чи цінні речі, – говорить очільниця диспетчерської служби ЕАТ Світлана Неженець. – Стараємося визначити і знайти власника за наявними документами. Наприклад, можуть бути квитанції чи телефонні записники. Видзвонюємо і люди приходять, забирають».
Також Світлана Неженець останнім часом розміщує оголошення у Facebook – у групах «Загублено-Знайдено Івано-Франківськ», «Комуналка». Каже, ноутбуків не знаходили, а от гроші мешканцям повертали.
Був і зовсім незвичний випадок, коли у січні минулого року нетвереза мати забула у тролейбусі дев’ятирічного сина. Хлопчик катався кілька годин, поки його не помітив водій. Мати так і не змогла забрати сина, бо виявилося, що вона неналежно дбає за нього – хлопця направили до центру соціально-психологічної реабілітації у Медині.
«Загублені речі приносять три-чотири рази на тиждень, – розповідає Світлана Неженець. – Коли люди телефонують, ми одразу попереджаємо: якщо у водія речей немає, значить, пасажири не передали. Потім телефонуємо водієві. Буває, що люди й через тиждень згадують за забуті речі».
Знайдене зберігають до двох років. Каже, було навіть таке, що в автобусі спілкувалася із людиною особисто – зговорилися зовсім випадково, і жінка все одно не прийшла за сумкою. Довелося викинути разом з одягом, що був всередині.
Водіям комунального транспорту за знахідки особливо не віддячують, принаймні Світлана Неженець про таке не знає. Хіба подяки у Facebook і на словах.
«Якщо речі у водія, ми даємо його номер і люди вже самі з ним зустрічаються. Звично, це коли людина звернулася протягом години», – говорить жінка.
Якщо забули щось у комунальному транспорті міста, то можна зателефонувати на гарячу лінію КП «Електроавтотранс» 0800301190 чи у службу оперативного реагування 1580.
Якщо у приватних перевізників – телефонуйте в УТіЗ на номери 55-19-13, 55-19-90 або пишіть в офіційну facebook-групу.
