Війна Статті

Одна година у лікарні. У франківській ЦКМЛ всі хворі, які поступають з ковідом, потребують кисню (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
В Івано-Франківській центральній міській клінічній лікарні чотири відділення знову розгорнули під хворих з ковідом.

Вакцинований «Репортер» відправився у друге терапевтичне відділення, аби подивитись, яка там ситуація зараз і чого очікувати далі.

Пенсіонерам не сиділось вдома

В.о. завідуючої відділення Лариса Кушнірик саме завершила обхід хворих. Йде по довгому порожньому коридору, до неї підходять порадитись медсестри, хтось із паперами, папками.

За її словами, ще два тижні тому вони знову були у повній бойовій готовності. Тоді почався пік нової хвилі. І знову їхнє відділення стало ковідним. Також коронавірусні хворі лежать у першому терапевтичному відділенні, в кардіології, ревматології.

«У нас відділення нині заповнене на 100 % – 53 пацієнти, – говорить Лариса Кушнірик. – На коридорі дві людини з ночі лежать, бо не було місць, але плануємо сьогодні виписати двох і перевести їх у палати, аби люди хоч у проході не лежали. Хоча, були хворі, які навпаки хотіли на коридор, мовляв, тут більше свіжого повітря».

Вік хворих – від 20 до 90 років. Але, за словами лікарки, зараз це переважно люди працездатного віку, які ще не перехворіли. «Також чимало пенсіонерів, яким не сиділося вдома і вони їздили громадським транспортом», – каже пані Лариса.

Також вона додає, що симптоми штаму «Дельта» зовсім інші. Раніше була втрата нюху та смаку, а тут більше ураження шлунково-кишкового тракту – нудота, блювота, діарея та проблеми з очима – кон’юнктивіт.

«Десять днів тримається дуже висока температура – 40. Люди лікуються вдома, сімейний їм радить таблетки, вітамін С. Потім ці пацієнти у запущеному стані потрапляють до нас, – розповідає завіду­вачка. – Більшість тих, хто зараз лежить у лікарні, – не вакциновані. Бо вакциновані хворіють коронавірусом легшої форми. Усіх треба закликати вакцинуватись і по мірі можливості сидіти вдома. Коронавірус є, і зараз – пік».

Обмін пацієнтами

«То маєте місця? – говорить лікарка у телефон. – Чотири на СІПАП і один на ШВЛ? Візьміть у мене одну бабусю».

Відкладає слухавку та пояснює, що у них такий обмін хворими, мовляв, заберіть у мене, а я ще в когось, бо не вистачає місць. Каже, у п’ятницю було десять людей на СІПАП.

«Усі потребують кисню, лише одиницям не треба, – говорить Лариса Кушнірик. – Зараз на центральному кисні 19 хворих і 12 на концентратах. Коли їм уже легше, то відключаємо. Люди поступають з температурою 40, яку неможливо збити, з сатурацією нижче 94-95. Такі вже потребують кисню. Найгірший фактор при коронавірусі – ожиріння й цукровий діабет. Дуже коронавірус любить там розмножуватися і дуже довго стоїть у тому організмі. Ці люди всі важко хворіють».

У кожній палаті є кисень і концентрат. Лікарка дозволяє заглянути в одну з них. Там п’ятеро жінок лежать на животі. Інакше не можуть дихати.

«Є таке, що цілими родинами в палаті лежать, – зітхає пані Лариса. – Зараз маємо таких три сім’ї. Спочатку захворіє хтось один і через кожних 2-3 дні решта. Наприклад, дитина принесла зі школи. Діти переносять легко. Перехворіли два-три дні з незначною температурою до 38, нежить, горло поболіло, і за два дні дитина здорова. А бабуся тепер лежить на кисні».

З одної палати медсестра проводжає старшого чоловіка, допомагає йому підвезти валізку. Чоловік знесилений, ледве йде. За дверима відділення його чекає дружина. Викликають ліфт, нарешті додому.

«Основні ускладнення після коронавірусу – ураження нервової та дихальної системи, а також є дуже багато тромбозів, – говорить лікарка. – Після цієї хвороби в людей виникають інсульти, інфаркти, і це серед молоді».

Думали, що вже все

За словами Лариси Кушнірик, за період пандемії робота медперсоналу стала злагодженою. Люди знають, як поводитися з хворими та як себе захистити.

«Напевно, найскладнішими були березень-квітень минулого року, ми тоді виснажилися, – говорить Кушнірик. – Я вам скажу, що й зараз також важко. Поступають дуже тяжкі хворі. На 53 пацієнти – три медсестри. Хворі гіпоксичні, у них гіпоксія не тільки легень, але й головного мозку. Вони нервові, хочуть багато уваги. Біля кожного ліжка дзвінок, аби викликати медсестру. Вони у нас, буває, навіть не сідають. Крім того, їм треба проколоти, прокапати, відрегулювати кисень, подати судно, нерідко й погодувати».

 

Коли почалась пандемія, дуже багато медиків позвільнялися. Ті, хто пенсійного віку, пішли першими, а за ними й інші, які боялися за себе та своїх рідних. За два роки на роботу прийшла лише одна нова медсестра.

Постові стаціонарні медсестри Наталія Сович і Наталія Рябова працювали тут весь час з початку пандемії. Нині вони на зміні.

«Зараз, може, психологічно трохи легше, бо ми вже звикли, – каже Наталія Сович, яка працює тут 19 років. – Та все одно додому йдемо з тою тривогою, аби нічого не принести на руках. Зараз може й страшніше, бо «Дельта» ще серйозніший. Ми знову не знаємо, як у кого він буде проявлятися. Ми тут боїмося, а люди назовні, на жаль, ні. Весілля, хрестини, гуляння…».

«Коли влітку ковідних забрали, і ми знову стали терапевтичним відділом, то навіть подумала, що, може, вже такого не буде більше, – згадує Наталія Рябова. – Але прийшов вересень, і ми повернулися у те саме русло».

«Коли були закрили ресторани, кафе й інші громадські заклади – був спад захворюваності, – додає Лариса Кушнірик. – Коли це все відкрито – спаду чекати не варто. Люди не оберігаються зовсім. А це нікого не мине – захворіють всі. Ще є варіант, якщо людина вакцинована, то вона перенесе це у легкій формі. Зараз вакцинація – це основне, чим можна вберегти людей».

Авторка: Світлана Лелик
Донат
Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
 

Comments are closed.