Мистецтво чи вандалізм – це запитання переслідує графіті з часів його появи. Нині стріт-арт – і гарний, і страшний – став частиною всіх міст.
Івано-Франківськ не є винятком. Аби побачити в місті графіті, треба просто підняти погляд, пише Репортер.
Райтери малюють вночі
Графіті (з італійської – дряпати) – написи або малюнки на фасадах будинків чи інших поверхнях на вулицях міст. Найчастіше зустрічаються так звані теги – підписи. Переважно їх пишуть маркерами або аерозольними балончиками.
«Колись у США були райони, де таким чином велися переписки між бандами, – розповідає франківський художник Славко Хоменко. – Є люди, які люблять малювати теги, але я особисто вважаю, що у нас це – на рівні плінтуса, ніби діти граються у хуліганів. Вони захоплюються атмосферою та уявляють себе героями відео з інтернету, частиною великої всесвітньої спільноти».
Сучасне графіті виникло у 1920-х роках у США, коли його малювали на товарних вагонах, а місцеві угруповання таким чином позначали свою територію. Але по-справжньому ця субкультура розвинулася у шістдесятих-сімдесятих, стала явищем. З часом, окрім звичайних тегів, почали з’являтися змістовніші, гарні малюнки. Є багато видів графіті: «бомбінг» – створення багатьох швидких написів, коли жертвують якістю заради кількості, «блокбастери» – великі графіті на всю стіну, «вайлдстайл» – складне сплетіння візерунків, коли текст майже не читається, 3D-графіті…
Тих, хто пише теги, називають райтерами. Вони часто малюють вночі, щоб не попастися – адже це хуліганство, за яке можна отримати штраф.
Читайте: Франківські художники Юрій і Марта Пітчуки: “Малювати буває страшно”
«Буває, що з цих людей потім виходять непогані художники, – говорить Славко Хоменко. – Це – прояв характеру, адже не кожен може піти проти заборони. Тому не дивно, що хлопці, які 10-15 років тому бігали з балончиками, тепер чогось добилися, бо вони можуть піти проти правил, виділитися на фоні одноманітних людей».
Інша сторона стріт-арту – мурали. Це цілі малюнки на фасадах будинків. Таких і в Івано-Франківську немало. В основному їх створюють на замовлення, за міські кошти чи в рамках грантових програм.
Не навантажувати
Хоменко у Франківську створив немало муралів: дитячо-юнацький клуб «Мрія» на Хоткевича, «Хлопчик на велосипеді» в Опришівцях, «Лісова пісня» на Дністровській… Або 3D-мурал на магазині з канцтоварами, намальований під кутом, на Ребета.
«Це частина Івано-Франківська, коли ти йдеш по вулиці, відчуваєш настрій франківців, затишок, – розповідає Славко. – Інколи художник береться до роботи з купою балончиків і часто перегинає палицю. Тоді мурали виходять дуже агресивні, перевантажені. Якщо картина в музеї справила негативне враження, від неї можна втекти. А перевантажені мурали на вулиці втомлюють. Інколи люди скаржаться, а художник каже: «Це свобода волевиявлення, можу робити, що хочу». Але я з цим не погоджуюся. Є люди зі слабкою нервовою системою, а ще можна зачепити якісь політичні питання, образити якусь частину мешканців. Тому з цим треба бути обережним».
Все ж, на думку художника, франківські мурали часто таки надто завантажені змістом.
«Інколи хотілося зробити щось артівське, атмосферне. У нас немає таких муралів і ніхто не може зробити перший крок у цьому напрямку, бо не знає, як на нього відреагують. Тому всі орієнтуються на те, що є. А зробити якусь просто приємну картину не можна – люди хочуть або політичне гасло, або дуже виразні думки», – каже Хоменко.
Щодо важкості створення стріт-арту, то на перше місце банально виходять погодні умови: складно малювати, коли на вулиці вітер чи дощ. А ще – непорозуміння з замовниками.
«Складно робити гарний мурал задешево, – говорить художник. – Люди думають, що можна зробити добре, якщо взяти дешеву фарбу. А потім художник більшу суму віддає на якісну фарбу і з того за роботу лишається мало».
Розмальовують стихійно
Якщо мурали створюють на замовлення, і міська влада підтримує це мистецтво, то за нелегальні написи на стінах штрафують. Порушників ловить або поліція, або муніципальна інспекція з благоустрою.
«Стихійне графіті – це пошкодження якогось об’єкту, – каже директор франківського департаменту житлової, комунальної політики і благоустрою Михайло Смушак. – Це може бути житловий будинок, комерційне приміщення, наприклад, магазин, інше майно міста – лавочки, урни, зупинки. Тоді є завдання виявити того, хто це зробив. Час від часу ловлять у процесі малювання – тоді складається протокол: почистити, за свої кошти відновити те, що пошкодив».
За словами Смушака, графіті у Франківську з’являється стихійно: сьогодні немає, а завтра райтери пішли й обмалювали кілька будинків.
«До поліції чи інспекції мають звертатися у першу чергу ті, чиє майно пошкоджене, – каже директор департаменту. – Наприклад, власник приватного будинку чи огорожі, або комерційного приміщення – щоб знайти того, хто малював, і відшкодувати збитки. В іншому випадку – замальовує за свої кошти. Якщо об’єкт на балансі міста, тоді звертається балансоутримувач майна. Наприклад, багато зупинок на балансі КП «Благоустрій». Їм дає припис інспекція – привести у відповідний стан зупинку чи урну».
Якщо поліція не знаходить винного в пошкодженні майна комунального підприємства, його керівник також замальовує теги коштом фірми. Ліквідувати графіті на багатоповерхівках має їхній управитель.
Якщо райтера зловлять, покаранням буде штраф. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення – від 340 до 1360 грн для фізичної особи. Якщо ж автор графіті – юридична особа (наприклад, реклама магазину чи послуг на тротуарі), штраф – 850-1700 грн штрафу. І, звісно, припис відновити пошкоджене.
Авторка: Ольга Романська
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.