Газета Погляд

Максим Карпаш: Відсидітись уже не вийде, але маємо шлях

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Якщо вірусна криза і навчила нас хоч якось відповідати на соціальні виклики, то це точно про те, що тепер кожному – окремим людям, компаніям чи урядам – доведеться усвідомити відповідальність за власне майбутнє.

Відсидітись уже не вийде, пише Максим Карпаш у Репортері.

У пошуках відповідей на те, що ж саме треба робити, аби вийти з кризи сильнішими та кращими, пропоную згадати доробок митрополита Андрея Шептицького. Його рекомендації для бізнесу й суспільства, вироблені на наших землях, є своєчасними та простими.

У нинішньому прочитанні вони на 100 % відповідають цілям сталого розвитку, особливо у формулюванні бізнес-консультанта Адріана Сливоцького.

• Справедлива торгівля. Ключовими тезами цього є неприпустимість продажу недоброякісного товару, надання неповної чи шкідливої послуги.

• Справедливі ціни та угоди. Беріть чесну плату зі своїх клієнтів та споживачів. Крім безпосередньо товару, старайтесь додавати цінність.

• Справедлива платня. Оскільки ви берете чесну ціну з клієнтів, то платіть чесну зарплату своїм працівникам. Слід розуміти, що так ви підтримуєте їхні родини, вони стають спроможними клієнтами інших підприємців. Так працює економічна система розвинутих держав.

• Освіта – основа господарства. Потужна економіка ґрунтується на добрій освіті. У сучасних умовах – це ключова інвестиція, інвестиція в людей.

• Співпраця. Це спосіб перетворити множину дрібніших гравців на потужнішу економічну силу.

• Будьте добрим працівником. Щира праця, належне ставлення до своїх обов’язків не дозволять продавати неякісний товар чи послугу.

Максим Карпаш: Чому важлива акредитація

Для порівняння наведу доволі загальні рекомендації від Світового економічного форуму, який пропонує напрямки виходу з коронакризи для корпорацій та організацій громадянського суспільства.

1. Визначити корпоративну ціль. Більшість форм організації суспільства та бізнесу мають писані чи неписані стратегії, в яких означені цілі. Навіть наша Івано-Франківська область таку має, яка «за все хороше і проти всього поганого». Настав час їх переглянути, використовуючи постпандемічне бачення.

2. Розширення можливостей і залучення зацікавлених сторін (стейкхолдерів). Йдеться про те, аби сталий розвиток став спільною ціллю, без винятків. Насправді, задля досягнення сукупного сталого розвитку нам слід звертатися до розуму – надавати раціональні аргументи щодо економії ресурсів та повторного / тривалого використання речей, і до серця – апелюючи до складного майбутнього нащадків, зростаючої нерівності тощо. Ідеально, коли вдається розкрити обидві сторони.

3. Співпраця й партнерство. Банальна річ – чим складнішою є проблема, тим ширшою має бути співпраця задля її подолання. У певних випадках, можливо, доведеться співпрацювати і з власними конкурентами: якщо зникнуть вони, необов’язково, що й ви залишитесь «на плаву». Приклад для місцевих бізнесів – тільки уявіть, як би змінилася ситуація, якби переважна більшість меблевиків і будівельників регіону відмовились від сировини нелегального походження з карпатських лісів.

Легко побачити, що сучасні рекомендації не надто відрізняються від того, що майже століття тому успішно реалізовано під проводом Андрея Шептицького. Він створював промислові кооперативи, інвестував в освіту, вправно керував церковними фінансами і зробив багато чого іншого. Отже, маємо шлях.

Автор: Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ

Максим Карпаш: Недопуск до навчання

Матеріал опублікований в рамках проєкту «СВОЇ», який виконується за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Контент є виключною відповідальністю газети «Репортер» і не обов’язково відображає погляди USAID чи уряду США.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.