Нині у справах написав колезі: «Сподіваюсь, відпочинок за кордоном був вдалим. Коли можемо зустрітись?». Нікого вже не дивує, коли на роботі чи просто знайомі починають розмову коментарями до публікацій у соцмережах.
На побутовому рівні світ став надзвичайно прозорим. І не всім у ньому комфортно, адже інколи певні речі не слід до часу робити публічними. Втім, біблійну істину про те, що будь-що таємне стане явним, ніхто не відміняв – уся справа у часі, пише Максим Карпаш у Репортері.
У сучасній історії Європи маємо чи не вперше, коли всі ключові ЗМІ світу повідомляють про військові плани однієї з найбільш агресивних держав – Росії. Ще кілька тижнів тому видання Politico першим опублікувало супутникові знімки військової техніки РФ поблизу українського кордону. Потім німецький Bild поширив карту можливого нападу на Україну відразу з трьох фронтів. Мені та карта нагадала мапи зі старих підручників із допризовної підготовки юнаків: масивні стрілки, роди військ, захоплення ключових міст і лінія зупинки між Коростенем та Уманню. В оригінальному плані, напевно, ще є полки, батальйони та все інше, що так люблять генерали – за цими позначками легко не бачити смертей.
Читайте: Максим Карпаш: Ветеранський бізнес
Враховуючи знімки ворожих військ біля наших кордонів, активну дискусію на міжнародному рівні про плановане «санкційне бомбардування» РФ, усе це таки схоже на реальні плани. Певно, у російському генштабі все настільки сумно із кваліфікацією персоналу на фоні рівня прозорості у світі, що витік інформації був не зумисним. У будь-якому разі ефект несподіванки вже втрачено.
Причин вторгнення РФ надто багато – ні окупація частини Донбасу, ні окупація Криму, ні інформаційна та економічна війна, ні робота внутрішніх агентів уже не здатні стримати все більш некомфортну для російської влади різницю між Україною та Росією. У нас безвіз з ЄС, у них – посилення візового режиму. У нас, як не крути, а зростання реальних доходів, у них з 2014 року – тільки падіння. З Криму через відсутність дніпровської води вже наступного чи 2023 року доведеться відселяти людей: їм просто бракує прісної води навіть для комунального й побутового використання. Та й з коронакризою ми справляємось краще. Ці відмінності стають дедалі помітнішими – наростає внутрішня криза, яку найлегше звести нанівець переведенням уваги на ворога зовнішнього.
Чи є у нас план протидії можливому наступу? Упевнений, що є. І нам нікуди відступати, ми на своїй землі. Мотивація захищатись у нас найкраща – ми захищатимемо себе, своїх рідних, близьких, свою мову та Україну. Досвід маємо.
Автор: Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.