Попередній текст був присвячений провалам, які мені видались найбільш суттєвими. Уважний читач, напевно, перелічить їх більше. Та не варто робити з цього трагедію – проблеми мають усі держави.
Цей текст – про досягнення, пише Максим Карпаш для Репортера.
1. Україна відбулась як держава. Це просто факт. Такі базові речі, як свобода слова та віросповідань, прозорі вибори, демократичний принцип управління для нас уже звичні.
Читайте до теми:
2. Економічне зростання, хоч і не було вибуховим, але є відчутним. Останні 30 років відділяють нас від радянської планової бідноти й вороття до неї нема. Хорошими маркерами економічного зростання є кількість збудованого житла та автомобілів на дорогах.
3. Українська мова утвердилась як панівна в Україні. Законодавчі зміни останніх років стали можливими винятково через суспільний запит – українці зрозуміли, що мова є тим базовим елементом, що відрізняє нас від сусідів. Кількість українців, що користується українською, зростає з кожним поколінням.
4. Євроінтеграція як національний проєкт. Від євроремонтів у хрущовках до безвізового режиму з ЄС – прагнення переважної більшості громадян мають західний орієнтир. Ми повертаємось у велику родину європейських націй у всіх сенсах.
Читайте також:
5. Українське громадянське суспільство відродилось і розвивається. Маю на увазі перш за все активну частину цього суспільства – волонтерів, активістів, ветеранів і багато інших категорій. Цей прошарок є виразником інтересів всієї громади, тож нехтувати його думкою вже не вийде.
6. Українська культура відновилась. Література, музика, театр, кінематограф – усе це за останні роки прогресує за майже нульового державного фінансування та незрозумілої конструкції у вигляді Мінкульту. Українське мистецтво мусить бути конкурентним і стає таким.
7. Цифровізація. На думку приходить не лише додаток «Дія», але й цілий ІТ-сектор економіки, який уможливлює стрибок України одразу в добу інформаційного суспільства, фактично перескочивши постіндустріальний етап.
Цікаво:
8. Підприємницький рух постав. Дедалі більше українців, особливо молодих, прагне не просто «добре влаштуватись на роботу», а самому стати підприємцем. Це хороший маркер того, що люди вже усвідомлюють власну відповідальність за своє життя.
9. Гнучкість та адаптивність українців. За три десятиліття постійних криз, від надуманих до справжніх, ми стали морально, фізично та організаційно готовими до дуже багатьох речей. Хотілося б, щоб до хороших.
10. Побудована з «нуля» сфера послуг: зв’язок, банки, horeca (готелі, ресторани, кафе). Радянщини вже нема, є ринкові принципи, а в підсумку все це у нас працює загалом з непоганою якістю й за порівняно невеликі гроші.
Знаю, що Україну кожен із нас любить за більше, ніж ці 10 пунктів. І робить на своєму місці кожен своє. Разом нам усе вдасться.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.