Нині багато йдеться про загрозу повномасштабного наступу Росії на Україну. Звісно, багато хто розганяє відверту паніку, закидує інформаційний простір дезінформацією – це вияви тисячолітніх практик військової тактики. Тобто, збільшуй власну загрозливість і зменшуй силу противника – як серед ворогів, так і серед своїх.
Тож до всіх цих заяв слід ставитися максимально спокійно. Димові інформаційні завіси не мають завадити нам бути готовими до будь-якого розвитку подій, пише Максим Карпаш у Репортері.
Звісно, немає довідника, в якому можна було б прочитати, скільки ресурсів потрібно Росії, аби окупувати та контролювати частину території України, наприклад, задля отримання сухопутного коридору до Криму. Але це точно не лише про «понад 100 тисяч військових на кордоні», а й про харчі, одяг і, звісно, постачання енергії.
З енергетичною сферою маємо дуже цікаву ситуацію. Враховуючи те, що у російському арсеналі чільне місце посідає «газова» палиця, подивимось на ситуацію з газом в Україні. Отже, маємо вельми позитивні тенденції: ми скоротили споживання газу з 31,9 млрд кубометрів у 2018 році до 26,8 млрд у 2021 – мінус 5,1 млрд кубів. А враховуючи, що видобуток газу в Україні хоч і впав на понад 1 млрд, все одно ключовий тренд зберігся – ми скорочуємо потребу в імпорті. Якщо в 2018 році ми імпортували 11 млрд кубометрів, то у 2021 йдеться вже про 7 млрд.
Читайте Максим Карпаш: Науково-технічна політика мрії
Економічний еквівалент цих досягнень – мільярди гривень залишились в Україні. Частина з них напряму чи опосередковано була витрачена на посилення військової та інших вимірів сили держави. Крім того, маємо вдвічі менший інфляційний тиск на гривню, адже газ купуємо за валюту. Простий арифметичний прогноз свідчить, що за таких тенденцій у межах 2025-2026 років Україна може стати газово незалежною. А нападати на економічно сильних супротивників дуже непросто.
Звісно, є й загрози – імпорт і транзит нафтопродуктів через Білорусь, імпорт скрапленого газу з Росії, імпорт електроенергії з Білорусі в опалювальні сезони. Ці ризики для окремих галузей економіки є критичними – зрив поставок дизельного палива навесні та влітку може поставити під загрозу функціонування цілої аграрної галузі.
Читайте Максим Карпаш: Якість вищої освіти вимагає більшого
Україні у будь-якому разі треба ретельніше думати про те, як посилити енергетичну безпеку. Мусимо працювати над постійним скороченням споживання викопних енергоносіїв, підвищувати енергетичну ефективність процесів і послуг, шукати нові джерела постачання, дедалі активніше запроваджувати відновлювальні джерела енергії. Ми це з різним успіхом робили останні сім років, і все це зменшувало можливості бліцкригів – як військових, так і економічних.
Такий енергетичний дисбаланс добре видно у парах Росія-Грузія, Азербайджан-Вірменія, Росія-Молдова. А Ізраїль взагалі живе в оточенні ворогів, але від початків існування пройшов шлях, який ми торуємо зараз. Маємо з кого брати приклад.
Максим Карпаш, професор ІФНТУНГ
Comments are closed.