Газета Гроші

Лікарні просять грошей. Чому потерпає більшість медзакладів Прикарпаття

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Нещодавно медики Брошнів-Осадської міської лікарні здійняли галас через закриття стаціонару. Мовляв, грошей Національної служби здоров’я (НСЗУ) на його утримання не вистачає, а місцева влада відмовляється допомагати.

Втім, проблеми з «вторинкою» є не тільки в цій громаді. А хто винен, розбирався “Репортер”.

Коли нема контрактів

Торік в Україні розпочалася реформа вторинної та третинної ланки медичної допомоги, й лікарні почали жити за принципом «гроші йдуть за пацієнтом». Тобто, їх фінансування залежить не від кількості місць загалом, а від кількості пацієнтів, що користуються послугами.

Здається, все просто: медзаклади укладають договір з НСЗУ про надання певного пакету послуг, згодом звітують про надані послуги пацієнтам та обсяг використаних ліків, а НСЗУ платить за це за встановленими тарифами. Але на практиці все виявилося складніше. Наприклад, Брошнів-Осадська міська лікарня не змогла укласти пакет на стаціонарне відділення, а відтак втратила фінансування.

Читайте:

Територія професійного успіху. Як франківський «Карітас» допомагає шукати роботу

«З квітня заклад не законтрактований на пакет стаціонарної медичної допомоги, – пояснює заступниця директора департаменту охорони здоров’я ІФ ОДА Ірина Кобельська. – НСЗУ має вимоги до кожного пакету. По стаціонарній допомозі – це, зокрема, наявність реанімації, персоналу, анестезіологів. На момент контрактування у лікарні був дефіцит кадрів – бракувало одного анестезіолога. Наскільки я знаю, зараз проблему вирішили, але можливість підписати договір з НСЗУ вже втрачена».

За її словами, ситуація не критична. Адже якщо порівнювати минулорічний дохід лікарні з цьогорічним, то вони приблизно однакові. Більше того, на сайті НСЗУ вже з’явилися вимоги до пакетів медпослуг для контрактування на 2022 рік. Тож медзаклади мають можливість завчасно підготуватися до укладання договорів, адекватно оцінивши свої можливості.

«Наразі ми не знаємо, коли НСЗУ прийматиме пропозиції від закладів охорони здоров’я про укладення договорів за програмою медичних гарантій у 2022 році, – каже Ірина Кобельська. – Якщо діючі договори продовжать на перший квартал наступного року, то матимемо в запасі кілька місяців, аби підготуватися до контрактування. Якщо ж термін дії договорів закінчиться в кінці цього року, то й часу для підготовки відповідно небагато».

Та лікар-терапевт Брошнів-Осадської міської лікарні Наталія Сметанюк каже, що укласти контракт з НСЗУ, згідно з їхніми вимогами, доволі складно.

«Наприклад, та кількість працівників, яку вимагає пакет, якщо лікарня розрахована на невелику кількість ліжок, не виправдає себе фінансово», – говорить Сметанюк.

Складно всім

Проблеми з фінансуванням лікарні насправді є не тільки у Брошнів-Осадській громаді. Ірина Кобельська каже, що така ситуація склалася у більшості медзакладів області. І на це є кілька причин.

«В минулому році, на перехідному етапі реформи, передбачався додатковий пакет фінансування у вигляді медичної субвенції. Цьогоріч таке перехідне фінансування вже відсутнє. Відповідно, починаючи з квітня, заклади отримують кошти лише за пакети послуг, які вони обрали для контрактування з НСЗУ», – пояснює чиновниця.

Окрім того, каже Ірина Кобельська, у тарифах, затверджених НСЗУ, не враховані й інші фактори. Як от, наприклад, гірський коефіцієнт – доплати до окладів працівників закладів охорони здоров’я, які розташовані в гірській місцевості.

Читайте також:

Вікторія Сусаніна: «Рік будемо закінчувати нелегко»

«До того ж, у тарифах не враховано підвищення зарплати. Цьогоріч розмір мінімальної зарплати зріс на 20 %, а тарифи залишилися на попередньому рівні, – говорить Кобельська. – А ще не визначені договірні суми по окремих пакетах. Зокрема, ми не маємо чіткого розуміння, яке фінансування буде у вересні по стаціонарній та хірургічній допомозі».

Загалом, в області є з десяток лікарень, які стикнулися з заборгованістю. Найбільше проблем у гірській місцевості – у Верховинському та Косівському районах, а також на Рожнятівщині й Долинщині. Через брак коштів медзаклади змушені вдаватися до оптимізації. Так, у Верховинській центральній районній лікарні вже розформували дитяче відділення, а працівників перевели на вільні вакансії в інші підрозділи.

«Працівників кухні наполовину скоротили й, відповідно, зараз у поліклінічному відділенні десь половина середнього персоналу, тобто медсестри, будуть скорочені. З лікарського персоналу багатьох переведуть на пів ставки», – каже директор КНП «Верховинська ЦРЛ» Микола Ілюк.

За його словами, для функціонування закладу до кінця року бракує приблизно 11 млн грн.

Треба перепрофільовуватись

На думку Ірини Кобельської, без фінансової підтримки з місцевих бюджетів зберегти лікарні буде вкрай складно. Тим паче, що департаменти охорони здоров’я не мають прямого впливу на роботу лікарень, а тим більше громад.

«Але в першу чергу керівник має провести раціональну оптимізацію кадрів, – говорить Кобельська. – Адже у структурі видатків найбільший відсоток займає зарплата. Аби оптимізувати цю статтю видатків, потрібно переглянути штатний розпис. Подивитися, чи є потреба в тому чи іншому працівнику. Все залежить від потреб медзакладу, і керівник має повне право приймати рішення щодо оптимізації штату. На те він і керівник, а не брат чи сват».

Також, каже Кобельська, лікарням пора вчитися використовувати свій потенціал. Бо не обов’язково мати багато медичних пакетів, аби бути успішними.

«Якщо лікарня десь поступається в наданні тих чи інших послуг іншим медзакладам, то її потрібно перепрофілювати, – пояснює чиновниця. – Наприклад, у нас сьогодні є попит на паліативну медичну допомогу, і в цьому році тариф на цей пакет послуг дещо зріс. Звісно, є певні вимоги щодо обладнання, кадрів. Та якщо керівники закладів разом з місцевою владою розроблять стратегію розвитку, то можуть отримати максимальне фінансування».

Разом з тим, Ірина Кобельська визнає, що розробити довготривалу стратегію доволі складно, адже вимоги НСЗУ щороку змінюються.

А от Наталія Сметанюк пропонує до вирішення проблеми з недофінансуванням лікарень залучити благодійників і церковну громаду.

«Ми підрахували, що для функціонування стаціонару нашої лікарні необхідно приблизно 100-150 тис грн на місяць. На рік треба близько 1,5 млн, – каже Наталія Сметанюк. – Це не такі вже й великі гроші для громади. Місцеві підприємства та церковні спільноти без великих для себе збитків можуть цю суму зібрати».

Також, на її думку, було б добре запровадити «систему громадських кас». Наприклад, кожен житель громади платить в касу лікарні 100 грн і відповідно отримує безоплатну допомогу. А якщо у стаціонар потрапляє людина, яка не платить в «громадську касу», то платить за послуги за спецтарифом.

Цікаво, що думає з цього приводу НСЗУ.

Авторка: Ірина Гаврилюк
Читайте «Репортер» у Telegram та Instagram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні