Ця історія відбулась на зламі 1960-1970-х років у Франківську. Розповів мені її Олександр Волков, який раніше працював у торгівлі, тож знає багато курйозних випадків, що траплялись з тодішніми начальниками.
У 1965-1977 роках у Верховній Раді СРСР головував українець Микола Підгорний. За значимістю ця посада якось там вважалася другою в країні після генсека компартії Леоніда Брежнєва. Іноземні журналісти інколи навіть називали Підгорного президентом, пише Репортер.
А він любив приїздити на Прикарпаття на полювання. Зупинявся на державній дачі в Підлютому – тобто, на дачі митрополита Андрея Шептицького. Кожен візит, звісно, супроводжувався пишним бенкетом, на який запрошувались очільники області. І кожен чиновник, звичайно, тягнув із собою усілякі подарунки.
До теми: Легенди Станиславова. Міністр геології
Івано-Франківський спиртзавод тоді виготовляв «Українську горілку з перцем». Вона була дуже якісна, випускали її обмеженими партіями і в магазини майже не давали. Підгорний її любив, тож якось після вдалого полювання «попросив» першого секретаря обкому організувати пару пляшок.
Олександр Волков точно не пам’ятає, хто тоді був головним комуністом на Прикарпатті, але це не так важливо. Отже, першим ділом той звернувся до «столу замовлень» – спецкрамниці, яка обслуговувала партноменклатуру. А там «Української з перцем» не виявилось. Тоді чиновник поїхав на спиртзавод, але його директор розвів руками – жодної пляшки. І тут перший секретар втратив над собою контроль. Він вихопив пістолет, направив на директора і сказав, що пристрелить його, якщо горілки не знайдуть.
Читайте також: Легенди Станиславова. Прибулець з майбутнього
Тремтячими руками керівник заводу видзвонив головного бухгалтера. Той повідомив, що останній ящик дефіцитної горілки отримав гастроном № 1 на вулиці Куйбишева (нині – Степана Бандери). За словами Волкова, усе це відбувалось у вихідний, мобільних тоді, звісно, не було, тож можна собі уявити, скільки люду задіяли у «пошуковій операції».
Врешті-решт, знайшли завідуючого гастрономом, а в його особистій «заначці» – кілька пляшок дефіцитної перцівки. Так були врятовані кар’єра першого секретаря обкому та життя директора спиртзаводу.
