За 17 кілометрів від Івано-Франківська є невеличке село Погоня. Тут лише 40 хат, трохи більше сотні мешканців, нема школи, сільради. Але про Погоню знають добре. Бо тут є аж три храми, монастир отців-василіан, цілюще джерело та чудотворна ікона Погінської Богоматері, до якої їдуть паломники з усієї України – і зцілюються. Про ці дива недавно вийшла книга, де зібрано більше сотні фактів оздоровлення.
Богородиця набудувала
Золоті куполи церков видно ще здалеку. Але треба бути уважним, аби не минути вказівник і поворот на Погоню. Завертаємо наліво, проїжджаємо з десяток хат, минаємо дітей, які вертаються зі школи з сусідніх Пшеничників, і виїздимо на широке поле.
Територія гарно облаштована, по центру – велика статуя Матері Божої. На горі під лісом стоїть головний дерев’яний храм Погінської Богородиці, справа за деревами – храм-трапезна, далі, внизу – ще одна церква й монастир. Також є капличка, а біля неї сині бутлі з краниками, аби паломникам було зручно набирати воду з цілющого джерела. Навколо все обставлено ще кам’яними капличками – Хресною дорогою.
Тут «Репортер» зустрічає усміхнений отець-ігумен Никодим Гуралюк. Він тут усім і заправляє, бо є настоятелем монастиря отців-василіан. Страшенно енергійний. Швидко говорить, швидко ходить, бо все хоче розказати та показати.
Отець Никодим прийшов сюди на початку 1990-х, аби відновлювати монастир. Каже, було тут голе поле, долинка з каплицею і джерельцем.
«Ой, та брешу, ще тут з 50 корів паслося, – сміється настоятель. – А зараз бачите, що нам Богородиця набудувала?».
Веде до головного храму. Сидимо, розмовляємо на лаві. Усередині приємно пахне деревом. Дуже тихо, навіть відчувається якась дивна вібрація. По стінах висить багато ікон Матері Божої. Це копії чудотворних образів з усього світу. Отець Никодим показує: ця – римська, з собору Санта Марія Маджоре, та – Вифлеємська, Єрусалимська, а там – Цариця з гори Афон. Тих копій тут з кілька десятків. По центрі – Погінська.
Це я, а ти мене шукаєш
За словами отця Никодима, про чудотворну силу ікони Погінської Богоматері написано ще в монастирських хроніках XVІI століття. Тоді у Погоні діяв монастир, біля нього почали поселятися бідні люди, так і виникло село.
За радянських часів монастир закрили. Перетворили у колгосп, побудували психоневрологічний диспансер. Він і досі діє.
В роки заборони люди забрали й переховували чудотворну ікону. Понад 60 років ніхто не знав, де вона. Отець Никодим знайшов її аж у Дорі, біля Яремчого. Але не був певен, що це оригінал, бо знали про кілька копій. Довго сумнівався, молився.
«28 лютого 2001 року я молив Хресну Дорогу, – згадує отець Никодим, – то між третьою і четвертою стацією подивився на ікону і побачив якусь прозору сітку, а за нею Богородицю. Вона говорила до мене: «Це я, а ти мене шукаєш». Занімів, говорити не міг. Тоді повіз образ на експертизу до Львова. Це дійсно той образ, бо перед ним стаються різні чуда».
У мене є захист
Нещодавно у видавництві «Нова зоря» вийшла книга «Чуда з Погоні», де зібрано більше сотні фактів зцілення людей – оздоровлення після тяжких недуг, народження дітей попри діагноз безпліддя, багато іншого.
Упорядником книги стала журналістка та одна із її героїнь Юлія Боєчко. Вона прийшла до отця Никодима, аби записати матеріал, тож він їй розповів про чуда, які Богородиця подарувала людям, скільки діток народилося. А в Юлії з чоловіком також довго не було дітей. Настоятель сказав їм приїхати разом, посповідав, причастив, разом молили дев’ятницю до Матері Божої. То був серпень. Перед Великоднем Юлія народила дівчинку, а через деякий час – ще одну.
Ігор Матвійків – акушер-гінеколог обласного перинатального центру. Він є прикладом того, як вірою можна боротися з невиліковною хворобою. Чоловікові важко говорити. Ледь стримує емоції. Каже, в Погоню потрапив випадково. Його привела сюди велика біда. 12 років тому Ігор захворів – виразка дванадцятипалої кишки, шлункова кровотеча, депресія. Поїхав до Львова, коли там був Іван Павло ІІ. Побачив п’ять ікон, які освячував Папа, й серед них Погінську. З того часу почав їздити сюди ледь не щодня. Вклякав, молився. Все обійшлося.
«Два роки тому у мене виявили меланому (рак шкіри), – говорить чоловік. – При цьому діагнозі людині дають жити місяць-два. А я живу другий рік, працюю. Я сказав хворобі: «Я тебе не боюся. У мене є захист – Богородиця». Я зажди стараюся поєднувати свою працю з вірою, бо інакше не може бути. Коли мені зле, йду сюди пішки».
Іванна Костишин з Брошнева-Осади розповідає про своє подвійне чудо. Каже, перша вагітність в неї обірвалася, після того три роки не могли мати дітей. Знайома на роботі розказала їй про Погоню.
«Поїхали сюди раз, другий, – згадує Іванна, – отець Никодим поблагословив, казав молитися до Богородиці. Через місяць дізналася, що вагітна. У нас народився Костянтин, а через рік і три місяці – Павло. З Павликом було друге чудо. Дитина народилася на 35-му тижні. Були 10 днів у реанімації. Отець Никодим місяць молився за нього. Лікарі не давали шансів, що дитина виживе й буде здорова. Але – слава Богу!».
Щодня у Погоні відправляють Богослужіння. Кожної першої неділі місяця з Івано-Франківська влаштовують піші прощі, а кожного 12 числа проводять нічні чування – молитви до ранку. І чуда стаються, якщо вірити.
