Наприкінці жовтня «Репортер» на сайті опублікував інформацію з оперативної довідки про те, що у Франківську «працівниками державної пожежно-рятувальної частини було проведено заходи з ліквідації місця гніздування кажанів із зовнішньої сторони підвіконня квартири на четвертому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку».
Фото там було ілюстративним, до реальної події не прив’язаним, але читачі обурилися: «Ліквідували – це як, убили?!». Ну, то ми взялися за тему серйозніше…
«Наші рятувальники у спеціальних рукавицях зібрали кажанів у мішок, – розповідає речниця обласного УДСНС Світлана Бабушкіна. – Їх там було всього шість штук. Вдень вони були досить спокійними, а вночі ми відвезли їх на відкриту ділянку й відпустили».
З огляду на кінець жовтня рішення відпустити кажанів на волю, забравши їх з постійного гніздування, було не надто виваженим. Адже знайти нове місце зимівлі в середині осені рукокрилим буде вкрай важко. Але був розпал бабиного літа, тож лишається сподіватися, що ці шість кажанів не загинуть.
Усі види кажанів, які є в Україні, – червонокнижні. Вбивати їх точно не можна, це карається законом і штрафом від 650 до 1000 грн, залежно від виду.
Читайте також: Горе край дороги. Про що можуть розповісти мозаїки на зупинках у селах Прикарпаття (ФОТО)
Франківські рятувальники цю роботу собі не придумали – їх викликали мешканці будинку, яким заважали кажани. То як бути іншим у подібній ситуації? Найкраще – просто не чіпати їх до весни.
«У період зимування кажани зовсім не активні, не гучні. Вам може заважати хіба шурхіт чи скрегіт, – пояснює заступник директора Галицького національного природного парку Володимир Бучко. – Є види, які шукають собі прихисток у населених пунктах: на горищах, у старих віконних рамах. Зазвичай під підвіконнями і на балконах зимує «вечірниця руда», також може бути «кажан середземноморський» або «білосмугий». Він останнім часом розширив свій ареал з півдня на північ».
Кажани починають шукати місця для зимівлі, коли кількість їхніх потенційних жертв – нічних метеликів, комарів, інших комах – зменшується. Тобто з першими похолоданнями. За словами Володимира Бучка, зазвичай вони використовують минулорічні місця. Тобто, якщо в них уже є якась схованка, то вони зимують там щороку. Позбуватися такого гнізда найкраще навесні чи влітку. Так кажани матимуть час знайти собі інший сховок і адаптуватися до нього.
«Дуже небезпечно для кажанів, коли починають міняти вікна, склити балкони пізно восени або взимку, – розповідає Бучко. – Коли вікно демонтують, бідні кажани випадають і можуть загинути».
Читайте також: Провокативний шопінг. Як журналістка у Франківську продавців псоріазом лякала
«Репортер» сподівається, що на Прикарпатті таки є свідомі мешканці, які не повбивають червонокнижних рукокрилих, бо їм щось шкребе, чи закортіло міняти вікна в листопаді. Якщо ж конче треба, то кажанів можна навіть відправити на перетримку до спеціального Центру реабілітації рукокрилих у Харкові. Їх там тримають, годують з пінцетів, поять і навесні випускають.
«Про харківський центр знають багато людей, – каже Володимир Бучко. – Шукають в інтернеті, зв’язуються. У нас на Прикарпатті немає сенсу відкривати подібний, бо на Харків кажанів можна передати поїздом, автобусом. Головне – щоб була картонна коробка невеликих розмірів, хоч від взуття. Вони доїдуть без проблем, лише дірочки зробити, аби не задихнулися. Кажани можуть спокійно жити без їжі кілька діб».
Попри повідомлення пресслужби УДСНС про те, що на ліквідації гнізд кажанів їх більше не викликали, із коментарів у соцмережах видно, що в місті рукокрилі є, люди їх бачать.
Наприклад, Віктор Загреба розповідає, що в їхньому вікні живе з десяток кажанів. Каже дістатись до них, аби хоча б сфотографувати, – важко.
«І так у багатьох вікнах нашого будинку на Пулюя, – додає Віктор. – Нам вони не заважають, ми їх лише чуємо».
За словами Загреби, він був би не проти «виселити» кажанів, але хоче, щоб усе відбулося законно. Тому збирається чекати до весни.
А екологічно свідомі франківці, що чекати не хочуть, можуть просто набрати у пошуку в інтернеті – «Центр реабілітації рукокрилих». Там порадять, як відправити їм кажанів.
Авторка: Тетяна Скоропляс
