«З чотирьох років малював когутиків, песиків, котиків, і всі дорослі казали «Ого!». А я не розумів, з чого вони дивуються. Хіба усі дорослі не вміють так само?».
Так каже про початок свого мистецького життя Василь Мисюк, художник з Делятина, пише Репортер.
Він народився в 1974 році, малювати почав сам, шкрябав щось кольоровими олівцями, пензлем, відколи себе пам’ятає, ще з дошкільного віку.
«Коли всі довкола дивувались, я малював ще з більшим натхненням, аби здивувати їх більше, – сміється нині Мисюк. – Розмальовував географічні карти, книжки сестри, яка старша на дев’ять років, за що сильно отримував на горіхи. Ще був випадок, коли вона прийшла додому, а я намалював дуже гарні квіточки на її дзеркалі. Я їй похвалився, вона хвалила мене, але потім дізналась, на цей художній витвір я витратив усю її помаду».
Читайте у Репортері: На “Ярмарку в Делятині” пригощатимуть стравами різних країн
Навчався в Делятинській школі, ходив там у художній гурток, а в 1989 році закінчив Яремчанську художню школу. Відтак поступив у Косівський технікум народних художніх промислів. Технікум не закінчив – від армії тоді відстрочку не давали. Служив при Київському суворовському училищі, малював великі стенди, портрети князів і гетьманів – від Володимира Великого та Ярослава Мудрого до Хмельницького з Дорошенком. А далі був розпад СРСР.
«З 1994 три роки жив у Празі, – розповідає художник. – Тут мав перші серйозні роботи, паралельно вивчав фрески й живопис богемських майстрів. Невдовзі приїхав додому, в мене народився син. Але спокою вдома я не знайшов і вже через рік опинився у США».
Бабуся з Тлумаччини довго приховувала, що малює картини, бо в селі так не прийнято (ФОТО)
Там була і перша його виставка – у 2002 році, у місті Шампейн, штат Іллінойс. Вона була спільною з іншими художниками та називалася Sacred Ground – Священна Земля.
А перша особиста виставка Василя Мисюка відбулася в Чикаго, у 2004 році під назвою When the light comes true (Коли світло пробивається). Її організувала тамтешня українська діаспора, а частина коштів пішла на благодійність.
Читайте також: У Делятинській ОТГ відновлюватимуть кептарі та вишиванки
Там же, у Чикаго, художник примудрився двічі продати одну й ту саму картину. Адже робота, навіть якщо її купили, повинна стояти до кінця фестивалю. А вже потім організатори виставки надсилають клієнту.
«Я десь відійшов, організатори продали картину, а мені про це не сказали. Я повернувся, інші люди зацікавилися, я картину продав, вони оплатили. А потім мені повідомили, що ця картина вже продана. До кінця фестивалю довелося малювати ще одну – таку саму! – сміється художник. – Це не шухер-мухер, обидві роботи вийшли оригіналами: композиція, кольорова гама, атмосфера – все таке саме. Я й сам тоді трохи не зрозумів, що сталося».
Після повернення у 2005 році Василь Мисюк продовжив творити вдома, активно працював і у Львові. У 2013 році там же організував власну виставку – «Роде мій красний», у традиційному українському, гуцульському стилі. У 2018 – ще одну, знову у Львові, в рамках Dream handmade festival.
Василь Мисюк і зараз малює. Живе у Делятині, працює у традиційному, класичному стилі. Народився у Карпатах, це його гори, і живопис його – звідси. Щоб малювати свої Карпати, треба мати на це право.
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.