У середу, 21 лютого, в обласній філармонії відбувся концерт пам`яті відомої у світі оперної співачки Ірини Маланюк, яка народилася в Івано-Франківську.
Перед урочистостями відбулася прес-конференція, на якій оголосили про створення однойменного вокального конкурсу. Участь в ньому можуть взяти як початківці так і професіонали.
За словами директора філармонії Василя Тимківа, до відзначення 100-річчя з дня народження Ірини Маланюк в Івано-Франківську проведуть чимало заходів, пише Репортер.
“З нагоди ювілею у Франківську планується ряд подій, – говорить Тимків. – Відкриття кімнати-музею, випуск марки та монети, а також встановлення бюсту співачки у фойє філармонії».
Щодо вокального конкурсу, то його директор Ганна Карась повідомила, що відбудеться він приблизно в кінці листопада.
“В майбутньому ми плануємо проводити цей конкурс на міжнародному рівні”, – зазначила вона.
До слова, минулого року обласну філармонію перейменували в честь співачки.
На концерті глядачі мали можливість почути сторінки із життя Ірини Маланюк та послухати камерний оркестр “Harmonia Nobile” та солісток Ольги Яковенко, Оксани Кречко та Ірини Ключковської.
Довідка: Ірина Маланю́к – українська й австрійська оперна та концертно-камерна співачка, визнана в Європі, але маловідома в Україні. Народилась 29 січня 1919 в Станиславові.
У дитинстві та юності мешкала у будинку батьків (тепер вул. Грушевського, 17, Івано-Франківськ), де її батько Осип Маланюк мав приватну лікарську ординацію.
Навчалася в українській приватній школі ім. М.Шашкевича (містилася майже навпроти її будинку — тепер ЗОШ N°7), пізніше — у Станіславівській українській жіночій гімназії (вул. Липова, 80, тепер вул. Шевченка, 82).
Тут вона вперше вийшла на сцену, зігравши у дитячій опері М.Лисенка «Коза-дереза» роль Лисички. Відомий композитор і диригент Ярослав Барнич, побачивши її у цій ролі сказав: «Ірцю, з тебе буде колись велика співачка».
Після закінчення гімназії навчалася у консерваторії при Польському музичному товаристві ім. С.Монюшка в Станіславові.
1936 — дебютувала в опері О.Ніколаї «Віндзорські жартівниці».
Пізніше навчалася у Адама Дідура (Львів, 1937–1939), Анни Бар-Мільденбург (Відень, 1944), удосконалювала майстерність у «Моцартеумі» (Зальцбург, 1945).
Була солісткою оперних театрів Львова (1940—1944), Граца (Австрія, 1945—1947), Цюриха (Швейцарія, 1947—1952), Мюнхена (ФРН, 1952–1970), Відня (1956–1974).
Брала участь у Вагнерівських фестивалях у м. Байройт (ФРН, 1951–1954) і у Зальцбурзьких фестивалях (Австрія, 1956, 1958–1963).
З великим успіхом виступала на сценах оперних театрів Італії, Франції, Великої Британії, Іспанії, Аргентини та ін. країн.
Співпрацювала з видатними диригентами, серед яких Герберт фон Караян, Вільгельм Фуртвенглер, Бруно Вальтер, Дімітріс Мітропулос, Артур Родзінський, Карл Бем, Ганс Сваровскі, Джордж Шолті, Клеменс Краус, Андре Клюїтанс, а її партнерами були славетні співаки Маріо дель Монако, Джузеппе ді Стефано, співачки Рената Тебальді, Елізабет Шварцкопф, Біргіт Нільсен, Кірстен Флагстад і чимало інших оперних зірок світу.
1972 — завершила професійну оперну кар’єру.
1970–1991 — у званні професора з інтерпретації пісень (Liedinterpretation) викладала в Академії музики та драматичного мистецтва м. Граца, Австрія (пізніше академія набула статус університету).
Після здобуття незалежності Україною відвідувала Львів та Івано-Франківськ, давала майстер-класи українським студентам і молодим виконавцям.
1998 — видала німецькою мовою автобіографічну книгу «Голос серця» (повна назва мовою оригіналу Stimme des Herzens: Autobiographie einer Sängerin).
Пішла з життя 25 лютого 2009, похована 3 березня 2009 у місті Цірль, Австрія.
Comments are closed.