Карикатурист швейцарської газети “Tages-Anzeiger” Фелікс Шаад побував разом з “Лікарями без кордонів” (MSF) у Маріуполі та Гранітному. Серія коміксів про роботу MSF та людей, які живуть у зоні АТО, була представлена на фестивалі коміксів Fumetto у Люцерні і у виданні “Tages-Anzeiger”, – повідомляє “Телекритика”.
У своєму матеріалі для “Tages-Anzeiger” Фелікс Шаад розповів про людей, які вже два роки сплять у підвалах, про волонтерів MSF, мобільні клініки, ліки та психологічну підтримку. Про літніх людей, які залишилися на цих територіях, тому що у них немає грошей виїхати і зняти квартиру в іншому місті і почати все спочатку. Про зниження інтересу й уваги до конфлікту на сході України та про 214 млн швейцарських франків, які потрібні для надання гуманітарної допомоги в східній частині України, та з яких ООН змогла зібрати поки лише 1,6%.
За словами Фелікса Шаада у Швейцарії знають про Донбас, про Східну Україну і все, що там відбувається, проте він вирішив показати трохи більше.
Я бачив багато військових, багато блок-постів, багато атрибутів війни і я відчував, що перебуваю в незвичайних і драматичних обставинах, – каже карикатурист. – Та поки я там був, нічого не сталося. Можна сказати, нам пощастило.
За його словами, це не та війна, про яку він звик чути і бачити. Це війна, яка ніби тут і зараз, а ніби й ні. Ти не знаєш, коли і де щось станеться.
“Мені здається, що саме це найважче для людей. Тому що вони живуть, дні минають начебто спокійно, та несподівано у їхній будинок прилітає снаряд. І це триває і триває. І я не побачив в очах людей надії на те, що це зміниться”, – переконаний Фелікс Шаад.
Карикатурист розповідає, що спочатку люди скептично ставилися до нього, не розуміючи хто цей чоловік і що він тут малює. Однак коли бачили результат – посміхалися, бо бачили в малюнках себе.
Я завжди запитував себе, як люди можуть бути такими спокійними і “нормальними”, живучи у таких умовах. Люди не панікують, вони добрі, спілкуються з тобою. Ти не бачиш ніякої драми, тобто для них це і є нормальне життя (подоба нормального життя), вони звикли, – підсумовує Фелікс Шаад.
