Минулої неділі вже вшосте в Івано-Франківську пройшов яскравий арт-ярмарок «Штефкова валіза». Тут було всього й багато для душі та тіла, а головне – гарного й натурального.
Домашній базарчик
Яскравий базарчик розгорнули у «Просвіті». Знадвору плакати й кольорові стрічки заманювали перехожих досередини. А там… Краса і смакота, очі розбігалися від одягу, прикрас, іграшок і наїдків. І то якось по-домашньому. Можна було приміряти сережки в одної майстрині на початку ряду, а позичити дзеркальце у майстрині в кінці того ж ряду. А тим часом тобі по дорозі кілька інших майстринь скажуть, що сережки пасують і треба брати вже.
За словами організаторки «Штефкової валізи» художниці Діани Пернеровської, у них тут завжди так. І щоразу нові відкриття, майстри, родзинки.
«Я в шоці, звідки ті всі майстри беруться, – посміхається Діана. – І гарно, що ми їх відкриваємо. Наприклад, цього разу до нас цілий автобус приїхав із Калуша – 14 жінок зі своєю продукцією».
За словами Діани, такі ярмарки важливі, бо це теж культура. За кордоном блошині ринки дуже популярні та заманюють чимало туристів. Наприклад, чудовою атракцією є ярмарок в Берліні – Kunst und Flohmarkt am Tiergarten. І таких по Європі чимало. Там можна знайти все, чого лиш забажає душа, а ще гарно й з користю відпочити.
Таке намагаються робити й у Франківську. На «валізі» організували аніматорів і дитячий куток, аби дорослі могли спокійно відвести душу. Біля сцени зробили відпочинкову зону з диваном і кріслами, накритими теплими пледами. Тут можна було вмоститися, випити кави-чаю або з’їсти суп разом із посудом – бо він у хлібних стаканчиках.
Калуш екологічний
Куток парфумерниць із Калуша – Ірини та Інни Корицьких – пахне чимось екзотичним. Запах бадьорить і змушує затриматися. Навіть чоловіки випитують у стильних калушанок про їхню косметику, яку мати з донькою виготовляють самі.
Ірина розповідає, що спершу робила її для себе, бо має алергію на всі мила та креми. Потім креми почала готувати й для мами. Згодом побачили результат і зараз готові ділитися з іншими.
До теми: Парфумерниці з Калуша. Мати з донькою збирають і фотографують запахи
Мають вітамінки для покращення кольору шкіри, креми, тоніки. Компоненти Ірина частково закуповує у Франції. Годинами може розказувати про вміст, склад, користь і т. д.
Біля них різними милами торгує ще одна калушанка – Олена Бараненко. Каже, на загал почала робити з жовтня минулого року, а доти довго варила лише для рідних.
Усі її мила зварені з нуля. Тут є олії, відвари трав чи просто вода. Барвники теж натуральні – рожевий від сушеного буряка чи лаванди. Коричневий – дає мед, а жовтуватий – обліпихова олія чи пюре гарбуза.
Має ще бальзами для губ, рук, ніг. Показує в пакеті порожні упаковки, баночки, що принесли дівчата, аби наварила їм туди якогось бальзаму.
Цікаво, що Олена практикує життя без сміття. «Відмовитись від всього зайвого. Від чого не можна відмовитися – використай повторно, сортуй», – перераховує свої правила Олена. Її родина повністю відмовилася від магазинних упаковок.
«Йду лише зі своїми торбинками, еко-сумкою, з коробочками купувати сир чи масло, з баночками, з пляшечками на молоко, – розповідає Олена. – І діти теж мають свої яскравіші торбинки. Якщо раніше ми щодня виносили відро сміття, то тепер – раз на 2-3 тижні».
Магія та кураж
Серед майстринь якийсь надто серйозний сидить Дмитро Кошовий. Він власник франківського бутіка «Кураж-вінтаж». На ярмарок приїхав з підбіркою яскравого одягу в стилі 1980-х. Каже, кожна річ – з історією. От, показує куртку, яку друг купив за кордоном на подібному блошиному ринку. Він теж займається антикваріатом та пошуком цікавинок. «За нею його всі впізнавали, – сміється Дмитро. – Потім віддав до моєї колекції. До нас приходять за одягом, аби підібрати щось і для повсякденного образу, і на тематичні вечірки».
Зі сцени лунають якісь магічні звуки. Там Ліля Голда проводить майстер-клас і звукотерапію. Ліля займається психологією, біоенергетикою вже 11 років. Знає, як звуки впливають на організм людини, тож вирішила розказати й показати. Каже, реакція буває різна. Іноді людина може розплакатися ні з того, ні з цього. Когось може нудити, але потім усе проходить.
За допомогою співочої чаші Ліля влаштовує звуковий душ. Б’є по ній паличкою, чаша вібрує. Ця вібрація через руку проходить по тілу та очищає його.
Крім чаші, Ліля має каратали, різні види дримб, бубни. Найцікавіший інструмент – глюкофон, його ще називають барабаном щастя. Видає чи то космічні, чи то морські звуки. Ліля просить зручно вмоститися й пограти. Якщо в людини поганий настрій – виходить сумна мелодія, яка змінюється на веселу.
«Все, що в людини всередині, її переживання – воно все витікає через вібрацію, через звук, – пояснює Ліля. – Іноді про якісь речі тяжко говорити, то за допомогою звуків можна їх вивільнити».
Магію продовжує ілюзіоніст Богдан Пиндус-Пастух. Каже, три роки тому надибав в інтернеті простий фокус із картами і захопився. Дуже довго тренувався, але зараз може показати просто магічні речі й не лише з картами. Наприклад, двома пальцями однієї руки вигинав ложки й монети…
На десерт
Ще були цікаві конкурси з гарними призами, лекції про подорожі від Діани Коваль, про роботу в прямому ефірі від радіоведучого «Західного полюсу» Андрія Лахнова та життєві поради від Тетяни Терсенової-Заводовської за чаєм і пампухами.
Андрій Багнюк припрошує покуштувати їхню здорову їжу – акуратно порізані кубики житнього хліба, хлібці з цільних зернят, солодощі. Андрій торгує з донькою. Розказує, що це все виготовляють самі із плодів, які самі й виростили на городі.
Колишні франківці втекли до Боднарова й заснували там родинне поселення. Виготовляють солодощі на меду, сушать пастилу з садовини, яка росте у їхньому саду. Ще тиснуть живі олії на дерев’яному масло-пресі, хліб печуть на заквасці. Роблять домашній яблучний оцет, збирають трави на чаї. Андрій показує, який його дружина шиє одяг із лляного домотканого полотна. Нахвалює здорові солодощі – халву на меду з соняшникового та гарбузового насіння.
«Прометейка» з горішками – попробуйте, – припрошує Багнюк. – А оце найсмачніше – «Андріаунті» – кокосова стружка з медом, всередині горіх і полите шоколадом. То мій авторський рецепт!».
Ще розповідає про поселення в селі Козині Тисменицького району, де скоро оселяться шість сімей. «Там будуємо хатинки, копаємо криниці, – розказує чоловік. – Садимо сад, аби в місті продавати, аби люди ставали здоровішими, а ми багатшими. Зароблені гроші знову будемо вкладати у землю й вирощувати ще більше. Зелений туризм розвивати хочемо, зробити розсадник хвойних. Планів є багато».
Наступна «Штефкова валіза» буде десь через місяць-півтора.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.
Comments are closed.