Щосереди у франківському Палаці Потоцьких просто неба влаштовують тригодинні танцювальні вечірки. Їх будуть проводити ціле літо. Потрапити туди може кожен, хто вміє танцювати, хоче навчитися чи просто для того, аби цікаво провести час.
На одній вечірці побував і «Репортер».
Була впевнена, що не вийде
Під білим наметом у Палаці Потоцьких зібралося зо два десятки люду. Спершу навіть подумалося, що тут якась презентація, бо багато людей десь за 40. Але ні! Усі вони прийшли на вечірку. І це додавало якогось особливого захвату. Хоча не бракувало й молоді та дітей.
Вмикається запальна музика. Двоє чоловіків запрошують дівчат до танцю. Танцює ще одна пара – жінка з жінкою. Решта просто спостерігає.
Після такого вступного танцю хореограф школи Dance house Єлизавета Ляшенко запрошує всіх на площу під сценою. Стає навпроти та показує різні рухи. Усі дружно під музику повторюють трихвилинну розминку.
Збоку за всіма спостерігає Любов Белан. Проводити такі вечірки у Франківську – її ідея.
Читайте також: Юлія Таринська – “людина тижня” за версією “Репортера”
Танцями вона займається всього три роки. Посміхається, що до 40 років ніколи не танцювала, а востаннє – хіба в дитячому садку. І то, каже, її не взяли на виступ, бо сказали, що не підходить. Більше Любов не танцювала, бо змалку була впевнена, що в неї нічого не вийде.
Але якось вони з друзями подорожували й випадково зайшли в одне паризьке кафе, де всі танцювали щось невідоме. Ця атмосфера її захопила.
«Люди сиділи за столиками, пили каву, безперестанку грала музика, чоловіки галантно запрошували дам на танець, – розказує Любов Белан. – Це були немолоді люди і вони дуже мило танцювали. Хтось швидко, хтось повільно – і це під одну музику. Виглядало дуже органічно. Ми підійшли, аби дізнатися, що це таке. Сказали, що соціальні танці. Я тоді не дуже зрозуміла, бо до того соціальними для мене були ковбаса і хліб. А танцювали вони сальсу й бачату».
Коли Любов Белан повернулась, то почала шукати, де такого вчать у Франківську. Каже, тоді в місті було лише 2-3 школи, де вчили цей напрямок. Врешті вона знайшла свою школу, почала вчитися і нині мріє, аби такі вечірки стали популярними у Франківську.
Універсальна мова
Цікаво, що проєкт «Дозволь собі танець» Любов Белан з однодумцями хотіла проводити ще минулого року, але завадив карантин. Вечірки проводили щонеділі, але не масові, й не афішували. То була скоріш підготовка, каже Люба, аби повноцінно стартувати цьогоріч.
Отже, танці у палаці будуть щосереди протягом цілого літа з 18.00 до 21 00. Вхід вільний. Кожного разу це будуть різні хореографи зі своєю програмою та майстер-класами. Поки до проєкту долучилися чотири хореографи, але раді всім професійним танцівникам, які захочуть підтримати.
«Хочемо, аби люди тут спробували всі танці, – говорить Любов Белан. – Аби приходили на уроки, приводили дітей, батьків, друзів. Танцювати можуть усі, бо це класно і здорово. Нема ніякого обмеження. От, зараз є багато новачків. Тут різні вікові категорії, багато незнайомих між собою людей, і це дуже тішить. Люди хочуть танцювати, люди хочуть бути причетними до чогось. Це дуже просто. Тут немає спорту, змагань. Ми всі на рівних і ділимося своєю енергетикою».
Читайте: «НульОдин» шукає авторів. Як франківські айтішники розвивають неформальну освіту (ФОТО)
За її словами, соціальні танці – це ціла культура, яка є по всьому світу. І тепер, коли вони подорожують, то стараються побувати на якомусь фестивалі, вечірці. Каже, танець – це універсальна мова, яку розуміють будь-де.
«Коли ми приїздимо у Будапешт, шукаємо таку вечірку, приходимо туди, ми не знаємо угорської мови, але стаємо й танцюємо, – говорить Белан. – Ми розмовляємо з ними мовою танців, і нас розуміють. Це відкриває світ. Люди завжди відкриті. На тих вечірках є щось таке, як зустріти українця за кордоном. Це завжди обійми, гарні емоції, бо ви на одній хвилі».
Також, коли подорожують Україною, стараються знайти танцювальні спільноти в різних містах. За словами Люби, добре розвинені танці у Тернополі, Львові, Одесі та Києві.
Читайте також: Психолог, шеф і компаньйон. Як франківцям працюється поруч з чотирилапими (ФОТО)
«Саме тому я загорілася, аби була така й у Франківську, – розказує вона. – У Тернополі, наприклад, у школі 400 учнів. У Львові є 10 величезних шкіл соціальних танців. Ця спільнота живе без алкоголю, і це для мене також дуже важливо. Це здорове середовище. Воно об’єднує кілька поколінь, і я хочу, аби мої діти були в такому середовищі».
Також Белан додає, що соціальні танці вже стали атракцією Львова. На площі Ринок, біля фонтану Діани, там усі охочі танцюють просто неба, і то вже 10 років. Дуже хоче розкачати і Франківськ.
Лайфхак для дівчат
Любов Белан запевняє, що через місяць з нуля вже можна навчитися пристойно танцювати. Головне – вивчити базові кроки, відчувати ритм і все.
Єлизавета Ляшенко саме проводить майстер-клас з базових рухів. Легко й просто пояснює, що робити. За нею всі чемно повторюють.
«Починаємо з правої ніжки, – кричить хореографка, аби почули у задніх рядах. – Стаємо на подушечку, робимо крок вперед, іншу ніжку разом. Ще один крок вперед і робимо притоп. В бік так само. Раз, два – і притоп. Супер! Геніально! Ви вже танцюєте бачату. Кавалери запрошують дам до танцю і тримають долоні догори. Партнерка ставить на них свої долоні – і до танцю. Лайфхак для дівчат у соціальних танцях – ви може запрошувати хлопців».
Далі базові рухи всі вже пробують танцювати під музику.
Збоку на новачків дивиться Ярослав Михайлюк. Чоловік займається танцями сім років. Розказує, що на роботі під їхнім офісом була школа танцю, тож він якось зайшов із цікавості.
«Я навіть не знав, що таке танці, та, грубо кажучи, не відрізняв вальс від румби, – каже Ярослав. – Мені сказали, що вони там латину танцюють. Я не знав, що воно таке. Але побачив, які гарні рухи, що це ти завчаєш так би мовити не цілий танець, а маєш набір фігур і сам собі комбінуєш, фантазуєш. Почав займатися. Воно дуже приємно, бо танцюєш завжди на гарних емоціях. У наш час це потрібно. Нехай люди приходять і танцюють. Не пошкодують».
До речі, щонеділі на стометрівці також танцюють запальні соціальні танці. Збирається зо п’ять-сім пар і запалюють у своє задоволення. І також заманюють до танців перехожих франківців.
Авторка: Світлана Лелик
Comments are closed.