Свою історію потрібно знати, якою б різною і суперечливою вона не була. Саме з таких міркувань напередодні підготовки до святкування 20-ї річниці незалежності України солдатам строкової служби, які служать у Івано-Франківському гарнізоні, запропонували відвідати садибу-музей Степана Бандери у прикарпатському селі Старий Угринів.
 |
«На цю екскурсію ми скерували лише тих, хто мав бажання туди поїхати, — зазначив заступник командира 197-ї авіаційної бази з виховної роботи підполковник Юрій Мухін. — Ніякого примусу чи якоїсь заангажованості як до тих, хто поїхав, так і до тих, хто відмовився, в нас нема і не буде».
 |
Загалом відвідати музей зголосилися 17 солдатів переважно першого періоду служби, котрі призивались із східних та південних областей України. Дорогою до музею хлопці з цікавістю розглядали прикарпатські краєвиди, дивувались тому, як будуються та живуть у карпатських селах люди. А також жваво обговорювали те, що їм зараз покажуть. З їхніх слів я зрозумів, що юнаки очікують побачити багато нацистської символіки та розповідь про те, як фашисти нібито «визволяли Україну».
 |
Незважаючи на те, що автобус із солдатами приїхав до музею-садиби набагато раніше запланованого часу, в Старому Угринові на військовослужбовців вже чекали. Науковий співробітник музею історії визвольної боротьби Любов Іванюк спочатку дозволила солдатам оглянути територію всього комплексу, збудованого на місці, де колись була батьківська садиба Степана Бандери. Хлопці з цікавістю дивились на споруди музею та родинного будиночка, фотографували один одного біля пам’ятника лідерові українських націоналістів.
Любов Іванюк запросила хлопців до самого музею. Майже три години екскурсії промайнули непомітно. Солдати з цікавістю слухали розповідь про те, як жили українці на територіях Польщі та Австро-Угорщини, як починався визвольний рух за незалежність українських земель, яку роль відіграв у цій боротьбі провідник ОУН Степан Бандера. Найбільшу зацікавленість військовослужбовців викликав зал, де знаходився макет криївки та плани різноманітних схронів.
 |
«Екскурсія зайняла в нас більше часу, ніж ми розраховували, — зізналась потім Любов Іванюк. — На мій подив, хлопці виявили чималий інтерес до нашого матеріалу, ставили питання, просили уточнити деякі спірні моменти в історії нашої держави. Їх цікавили і наші погляди, і ставлення до тих чи інших подій, які часто в Україні стають предметом політичних спекуляцій. Однак це добре. І я сподіваюсь, що сучасні воїни отримали вичерпні відповіді на свої, можливо якісь суперечливі погляди».
Після завершення екскурсії солдати поділилися враженнями.
«Я ніколи не думав, що потраплю на батьківщину Степана Бандери, — розповів рядовий Костянтин Урсула, що приїхав служити з села Приозерне Одеської області. — Я навчаюсь в Ізмаїльському державному гуманітарному факультеті, за фахом історик. Закінчив чотири курси і на п’ятому вирішив взяти академвідпустку, щоб відслужити в армії. Все те, що я почув і побачив тут, вразило мене дуже сильно. Особливо мене вразило те, яким тортурам за різних режимів піддавались люди, що прагнули незалежності України. Також мене вразило те, що Бандера готувався до визвольної боротьби з дитинства. Думаю, що темою моєї дипломної роботи стане власне визвольний рух, і я ще повернусь до цього музею за необхідним матеріалом. І якщо все буде добре, то окремою темою моєї майбутньої книги із становлення та розвитку України стане саме ця сторінка історії нашої держави».
 |
«Скажу відверто, і прошу не ображатись мешканців західної України, — почав розмову старший солдат строкової служби Вадим Лисенко, який приїхав на Прикарпаття з Луганської області. — В моєму селі Степана Бандеру вважають зрадником та бандитом. Власне, до поїздки в цей музей я теж так думав. І якщо зараз мій світогляд все ж таки змінити не вдалось, однак в душі я задумався і засумнівався. З усього побаченого і почутого я зробив висновок, що історія нашого народу важка, спірна і різнопланова. Але сприймати її потрібно з усіх боків, адже це наша історія. Тепер я буду намагатись глибше відслідковувати питання визвольних змагань, щоб виробити до всього цього власну точку зору».
 |
«А мене вразило те, що Степан Бандера попри все, що про нього розповідають, був високоосвіченою людиною, — поділився враженнями рядовий строкової служби Сергій Шипіцим із Запоріжжя. — Виявляється, він мав вищу освіту, знав кілька мов. Ця екскурсія зацікавила мене, і тепер я намагатимусь у звільненнях побувати у подібних музеях визвольних змагань, що є тут на Прикарпатті».
 |
Варто сказати, що керівництво Івано-Франківського авіаційного гарнізону проводить чимало екскурсій для своїх військовослужбовців. При цьому головним чинником з їх організації є бажання самих солдатів потрапити в те чи інше місце. Приміром, на наступний тиждень тут заплановано відвідування Івано-Франківського краєзнавчого музею, а згодом — поїздка в Коломию до музею Писанки. А до Дня Перемоги військовослужбовців запросять до музею радянських військ «Герої Дніпра», що діє в Івано-Франківську понад сорок років.
Західний регіональний медіа центр Міністерства оборони України
