Більше двох місяців тому на Прикарпаття почали приїжджати втікачі з Криму. І влада, і прості мешканці допомагали й досі допомагають їм чим лиш можуть. Частина з них уже повернулася додому, але є й чимало сімей, які вирішили лишитися тут. На що жити, особливо якщо на руках зо п’ятеро дітей, де знайти квартиру, роботу – питання, які тільки частково мають відповіді.

Рік тому влада Івано-Франківська вирішила обладнати зупинки громадського транспорту коштом підприємців. А щоб вони на це погодилися, міськрада передбачила можливість збудувати на тих зупинках ще й кіоски. Офіційна причина – необхідність обладнання зупинок і нестача грошей у міській казні. А от неофіційним приводом проглядається перерозподіл «кіоскового» ринку на прибуткових точках.

Не так давно, 11 квітня, набрав чинності закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У ньому йдеться про перевірку суддів, притягнення до відповідальності тих, хто її не пройде, та звільнення їх з посад. Таким чином мали б застрелитися аж два зайці – судді стали б чесними та неупередженими, а пересічні українці – лояльними до тих чесних суддів.

На перший погляд – цілком звичайні села у Снятинському районі Прикарпаття. Якщо не заглиблюватись у проблеми та хвороби мешканців, то ніколи б і не подумав, що тут третя зона ураження після вибуху на Чорнобильській АЕС*. У суботу, 26 квітня, буде 28 років з моменту тої трагедії. Чим нині живе прикарпатська «чорнобильська зона» і звідки вона в нас взялася?

На Прикарпаття продовжують прибувати люди з Криму та південно-східних регіонів. За інформацією обласного координаційного штабу з надання допомоги населенню під час надзвичайних ситуацій, на ранок вівторка, 15 квітня, в області перебували 227 біженців (135 дорослих, решта – діти). Але дані, кажуть у штабі, постійно змінюються – одні повертаються, інші приїжджають. Через останні події на сході України їх може бути більше.

Останні два тижні в Івано-Франківську знову почалися «повстанські» рухи перевізників. Вони вкотре бідкаються, що заледве зводять кінці з кінцями, мовляв, далі вже нема куди. Влада ніби й розуміє їхні проблеми та чемно киває головою – справді, ціни на паливо та запчастини зросли, а тариф на перевезення непохитний уже п’ятий рік. 

На сайті Мін’юсту України серед 681 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) під номером 505 від 18 липня 2012 року значиться справа «Савіцький проти України». Її він уже виграв. Але інвалід І групи 47-річний мешканець села Поточище Городенківського району Богдан Савіцький знову подав заяву до Євросуду. Адже українські судді, які протягом 15 років тягнули справу, досі не покарані.

Це вже навіть не смішно. Уже місяць на Прикарпатті ламають списи навколо посади головного міліціянта. І наразі майже забули про те, що мають бути якісь критерії відбору, реформа системи, повернення довіри до МВС і т. д. Єдине, чого франківські майданівці просять у міністра, – поставити свого, місцевого, узгодженого з ними керівника. Але міністр Аваков їх не чує.

З 1 квітня в Україні без жодних жартів набув чинності закон про запобігання фінансової катастрофи. Нагадаємо, що Верховна Рада прийняла його 27 березня, дебати були запеклими, і 246 голосів «за» назбиралося аж з другої спроби. Закон вводить в Україні жорсткий режим економії, але без цього, кажуть його автори, не обійтися. Інший варіант лише один – дефолт, банкрутство.

Минулої суботи з лікування в Німеччині повернувся Юрій Довжанський з Долинського району, вчитель фізкультури школи-інтернату, який був поранений на Майдані. На франківському вокзалі його зустрічала ціла делегація: рідні, депутати облради, колеги, журналісти. Були тут і квіти, і безліч запитань…

З одним із найвідоміших у світі українців «Репортеру» вдалося поговорити минулої суботи. Богдан Гаврилишин був почесним гостем ІІ міжрегіональної майстерні Open Business Space, яка цьогоріч зібрала в Radisson Blu Resort Bukovel бізнесменів і менеджерів з Донецька, Івано-Франківська, Києва, Львова, Одеси та Харкова. Чотири дні з півсотні людей гаряче обговорювали нові виклики та можливості для бізнесу в Україні.

Останній тиждень Прикарпаття відмовлялося від фінансування певних програм заради мобілізації. Адже всі згодилися – якщо не буде держави, то не треба буде й тих структурних підрозділів, які нині ділять кошти. Крім цього, влада звернулась і до народу – попросили допомогти війську.

До Івано-Франківської області приїхали понад 170 людей зі сходу та півдня України. Їм тут надають безкоштовний притулок, медичну, юридичну та соціальну допомогу. Самі ж гості в захваті від прикарпатців, але переживають за своїх рідних, які лишилися у Криму. Вони моляться, аби все було спокійно, щоб повернутися додому.

Псевдореферендум у Криму, «переможний» виступ Володимира Путіна, величезне щастя більшості російських обивателів – Росія лише підтвердила статус агресора та свій виклик світові. Відтак в України не залишилося вибору, ніж оборонятися. Прикарпаття не лишилося осторонь.

Ситуація у Криму лишається напруженою. Півострів окупований «зеленими чоловічками», хоча ні в кого немає сумніву, що це російські військові. Україна живе на порозі війни. Але саме в такі моменти проявляються найкращі риси нашого народу. Крім добровольців у військкоматів, є ще й сучасний інтернет-фольклор. Далі – соцмережівська добірка позитивних історій.