а батьки дошкільнят журяться, куди ж на літо подіти дитинуВ Івано-Франківську з 1 липня тимчасово призупиняють свою роботу 30 із 33 садків міста. Як завжди, працюватимуть лише три чергових заклади. Освітяни запевняють – цього вистачає з головою, правда, додають – у першу чергу братимуть туди дітей, батьки яких принесуть довідку з роботи, що не мають на цей час відпустки.

У понеділок, 2 червня, в Меморіальному сквері поховали трьох військовослужбовців, які загинули під Слов’янськом. Провести героїв в останню дорогу прийшли кілька тисяч людей.

Уже не пам’ятаю, хто з недурних людей сказав, що будь-який досвід корисний, крім тюрми і війни. Звісно, сюди завжди можна щось додати. Певно, кожен дорослий згадає своє, особисто страшне чи просто неприємне. Але в’язниця та війна діють на всіх однаково. Вони вселяють в душу важкі, майже невиліковні хвороби – страх і ненависть.

За часи революції зі сцен українських майданів не раз лунали звинувачення чиновників і політиків у злочинах. Когось називали винним у хабарництві, когось – у замовних справах проти активістів. Революція перемогла і вже який місяць усі активно говорять / займаються люстрацією. Та, з іншого боку, деякі з обвинувачених вирішили відстоювати свою репутацію у судах. Так, у Надвірній лікар пологового будинку судиться з самооборонівцем, вимагає, щоб той привселюдно спростував свої звинувачення у хабарах.

В Україні таке вже було багато разів, у кожній області та майже в кожному місті. Колись потужні підприємства доводять до банкрутства, якщо дозволяє закон, то приватизують за безцінь. А якщо не можна, то все розпродають, верстати ріжуть на металобрухт, а землю забудовують.

Конфлікт івано-франківської міської влади та приватних перевізників зайшов у глухий кут. Останньою краплею стало засідання виконкому минулого четверга, 15 травня. Перевізники сподівалися, що на ньому, нарешті, розглянуть їхнє питання життя та смерті – про збільшення тарифу, тож усією громадою навідалися на засідання. А те питання навіть не внесли у порядок денний. Під вигуки «Ви з нас знущаєтеся» і «Мер не має слова» вони покинули зал і оголосили страйк.

Більше двох місяців тому на Прикарпаття почали приїжджати втікачі з Криму. І влада, і прості мешканці допомагали й досі допомагають їм чим лиш можуть. Частина з них уже повернулася додому, але є й чимало сімей, які вирішили лишитися тут. На що жити, особливо якщо на руках зо п’ятеро дітей, де знайти квартиру, роботу – питання, які тільки частково мають відповіді.

Рік тому влада Івано-Франківська вирішила обладнати зупинки громадського транспорту коштом підприємців. А щоб вони на це погодилися, міськрада передбачила можливість збудувати на тих зупинках ще й кіоски. Офіційна причина – необхідність обладнання зупинок і нестача грошей у міській казні. А от неофіційним приводом проглядається перерозподіл «кіоскового» ринку на прибуткових точках.

Не так давно, 11 квітня, набрав чинності закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У ньому йдеться про перевірку суддів, притягнення до відповідальності тих, хто її не пройде, та звільнення їх з посад. Таким чином мали б застрелитися аж два зайці – судді стали б чесними та неупередженими, а пересічні українці – лояльними до тих чесних суддів.

На перший погляд – цілком звичайні села у Снятинському районі Прикарпаття. Якщо не заглиблюватись у проблеми та хвороби мешканців, то ніколи б і не подумав, що тут третя зона ураження після вибуху на Чорнобильській АЕС*. У суботу, 26 квітня, буде 28 років з моменту тої трагедії. Чим нині живе прикарпатська «чорнобильська зона» і звідки вона в нас взялася?

На Прикарпаття продовжують прибувати люди з Криму та південно-східних регіонів. За інформацією обласного координаційного штабу з надання допомоги населенню під час надзвичайних ситуацій, на ранок вівторка, 15 квітня, в області перебували 227 біженців (135 дорослих, решта – діти). Але дані, кажуть у штабі, постійно змінюються – одні повертаються, інші приїжджають. Через останні події на сході України їх може бути більше.

Останні два тижні в Івано-Франківську знову почалися «повстанські» рухи перевізників. Вони вкотре бідкаються, що заледве зводять кінці з кінцями, мовляв, далі вже нема куди. Влада ніби й розуміє їхні проблеми та чемно киває головою – справді, ціни на паливо та запчастини зросли, а тариф на перевезення непохитний уже п’ятий рік. 

На сайті Мін’юсту України серед 681 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) під номером 505 від 18 липня 2012 року значиться справа «Савіцький проти України». Її він уже виграв. Але інвалід І групи 47-річний мешканець села Поточище Городенківського району Богдан Савіцький знову подав заяву до Євросуду. Адже українські судді, які протягом 15 років тягнули справу, досі не покарані.

Це вже навіть не смішно. Уже місяць на Прикарпатті ламають списи навколо посади головного міліціянта. І наразі майже забули про те, що мають бути якісь критерії відбору, реформа системи, повернення довіри до МВС і т. д. Єдине, чого франківські майданівці просять у міністра, – поставити свого, місцевого, узгодженого з ними керівника. Але міністр Аваков їх не чує.

З 1 квітня в Україні без жодних жартів набув чинності закон про запобігання фінансової катастрофи. Нагадаємо, що Верховна Рада прийняла його 27 березня, дебати були запеклими, і 246 голосів «за» назбиралося аж з другої спроби. Закон вводить в Україні жорсткий режим економії, але без цього, кажуть його автори, не обійтися. Інший варіант лише один – дефолт, банкрутство.