Україна знову у жалобі. У ніч на суботу бойовики-сепаратисти підстрелили військово-транспортний літак ІЛ-76 Збройних сил України, коли той заходив на посадку в луганський аеродром.

В Україні відновили призов. На відміну від усіх попередніх нинішній відбувається з травня по липень. Тобто частина його якраз припадає на прогалину між випускними іспитами та вступною кампанією. Школярі, яким уже виповнилося 18, але вони ще не стали студентами, випускники-четвертокурсники, які ще не поступили на п’ятий курс, мають реальний шанс опинитися не за партою, а в армії.

У травні міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус заявив, що франківці масово скаржаться на діяльність гральних закладів. Аби ті клуби перевірили, він звернувся до керівництва міліції області. Але вони працюють

а батьки дошкільнят журяться, куди ж на літо подіти дитинуВ Івано-Франківську з 1 липня тимчасово призупиняють свою роботу 30 із 33 садків міста. Як завжди, працюватимуть лише три чергових заклади. Освітяни запевняють – цього вистачає з головою, правда, додають – у першу чергу братимуть туди дітей, батьки яких принесуть довідку з роботи, що не мають на цей час відпустки.

Уже не пам’ятаю, хто з недурних людей сказав, що будь-який досвід корисний, крім тюрми і війни. Звісно, сюди завжди можна щось додати. Певно, кожен дорослий згадає своє, особисто страшне чи просто неприємне. Але в’язниця та війна діють на всіх однаково. Вони вселяють в душу важкі, майже невиліковні хвороби – страх і ненависть.

У понеділок, 2 червня, в Меморіальному сквері поховали трьох військовослужбовців, які загинули під Слов’янськом. Провести героїв в останню дорогу прийшли кілька тисяч людей.

За часи революції зі сцен українських майданів не раз лунали звинувачення чиновників і політиків у злочинах. Когось називали винним у хабарництві, когось – у замовних справах проти активістів. Революція перемогла і вже який місяць усі активно говорять / займаються люстрацією. Та, з іншого боку, деякі з обвинувачених вирішили відстоювати свою репутацію у судах. Так, у Надвірній лікар пологового будинку судиться з самооборонівцем, вимагає, щоб той привселюдно спростував свої звинувачення у хабарах.

В Україні таке вже було багато разів, у кожній області та майже в кожному місті. Колись потужні підприємства доводять до банкрутства, якщо дозволяє закон, то приватизують за безцінь. А якщо не можна, то все розпродають, верстати ріжуть на металобрухт, а землю забудовують.

Конфлікт івано-франківської міської влади та приватних перевізників зайшов у глухий кут. Останньою краплею стало засідання виконкому минулого четверга, 15 травня. Перевізники сподівалися, що на ньому, нарешті, розглянуть їхнє питання життя та смерті – про збільшення тарифу, тож усією громадою навідалися на засідання. А те питання навіть не внесли у порядок денний. Під вигуки «Ви з нас знущаєтеся» і «Мер не має слова» вони покинули зал і оголосили страйк.

Більше двох місяців тому на Прикарпаття почали приїжджати втікачі з Криму. І влада, і прості мешканці допомагали й досі допомагають їм чим лиш можуть. Частина з них уже повернулася додому, але є й чимало сімей, які вирішили лишитися тут. На що жити, особливо якщо на руках зо п’ятеро дітей, де знайти квартиру, роботу – питання, які тільки частково мають відповіді.

Рік тому влада Івано-Франківська вирішила обладнати зупинки громадського транспорту коштом підприємців. А щоб вони на це погодилися, міськрада передбачила можливість збудувати на тих зупинках ще й кіоски. Офіційна причина – необхідність обладнання зупинок і нестача грошей у міській казні. А от неофіційним приводом проглядається перерозподіл «кіоскового» ринку на прибуткових точках.

Не так давно, 11 квітня, набрав чинності закон «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». У ньому йдеться про перевірку суддів, притягнення до відповідальності тих, хто її не пройде, та звільнення їх з посад. Таким чином мали б застрелитися аж два зайці – судді стали б чесними та неупередженими, а пересічні українці – лояльними до тих чесних суддів.

На перший погляд – цілком звичайні села у Снятинському районі Прикарпаття. Якщо не заглиблюватись у проблеми та хвороби мешканців, то ніколи б і не подумав, що тут третя зона ураження після вибуху на Чорнобильській АЕС*. У суботу, 26 квітня, буде 28 років з моменту тої трагедії. Чим нині живе прикарпатська «чорнобильська зона» і звідки вона в нас взялася?

На Прикарпаття продовжують прибувати люди з Криму та південно-східних регіонів. За інформацією обласного координаційного штабу з надання допомоги населенню під час надзвичайних ситуацій, на ранок вівторка, 15 квітня, в області перебували 227 біженців (135 дорослих, решта – діти). Але дані, кажуть у штабі, постійно змінюються – одні повертаються, інші приїжджають. Через останні події на сході України їх може бути більше.

Останні два тижні в Івано-Франківську знову почалися «повстанські» рухи перевізників. Вони вкотре бідкаються, що заледве зводять кінці з кінцями, мовляв, далі вже нема куди. Влада ніби й розуміє їхні проблеми та чемно киває головою – справді, ціни на паливо та запчастини зросли, а тариф на перевезення непохитний уже п’ятий рік.