Дізнайтесь про найважливіші події в історії нашого міста, які сталися у 1917 році.
Юрію Федоришину з Надвірної — 57. Два роки тому у нього виявили рак легень четвертої стадії. З таким діагнозом зазвичай живуть до півроку.
«Боротися з раком — як виховувати неслухняну дитину. Нема права на слабкість, не можна відступати ні на крок. Психологічно це — тяжка робота»
Молоді люди взялися розбудовувати у Вустрові громадянське суспільство. Концепція організації, яку вони згодом створили, проста — ненасильницький спротив, примирення, діалог — тобто усе, що об’єднало їх самих.
Хоч ця поштівка підписана як «Stanislawow. Widok ogolny», тобто «Загальний вид Станиславова», читачі легко впізнають площу Міцкевича.
«Я називаю це — екскурсія для збоченців. Бо хтось обирає в неділю полежати перед телевізором на дивані, а хтось бере біноклі, фотоапарати та їде дивитися, як у дикій природі виглядають птахи».
Багато хто з нас все ще думає, що його маленькі смішні таємниці нікому не відомі. Й що офіґенно довгий пароль, складений аж з двох адрес електронної пошти, ніхто не в силах зламати. Єдине, що вас береже – це те, що ви з вашими таємницями нікому не потрібні.
Цього коломийського художника добре знають в Україні й не лише через його картини. Олег Лобурак – автор першого казкового героя Коломиї – кота Ґудзика.
Університетські роки багато студентів досі вважають безтурботним часом. Але не всі. Є такі, що догулюють кілька років дитинства, ті, хто старанно вчиться, і т.д. А що ж далі?
«Там хоч і був дурдом у певному розумінні, але було якось стабільно й зрозуміло, – говорить Тарас. – А тут якийсь реально — кіпіш. Треба з рік часу, аби більш-менш звикнути. Звикаю».
У вівторок, 30 січня, в управлінні патрульної поліції Івано-Франківської області, нарешті, представили нового керівника франківських копів.
Після Станіслава та Яремчі, про які ми писали раніше, Бакман рушив далі по області. І, судячи з поштівок, які потім вийшли у Києві, він проїхався популярним туристичним маршрутом «Карпатське кільце». Їдемо за ним.
У київських газетах відмінникам обіцяли стипендії від 150 до 250 рублів. Тоді це були пристойні гроші. На радянській Україні жилося сутужно, тому до свіжоспеченого ВНЗ хлинув потік східняків.