Виявилося, що старий Драчинський додатково боргував Залічковому банку солідну суму – 13 015 корон. Навіщо він нахапав кредитів, адже незадовго до смерті вигідно продав новобудову монахиням? Може, полюбляв дівчат, вино та азартні ігри? У будь-якому разі його син Мечислав у 1912 році продав маєток з молотка і все одно лишився боржником.

Тренер Павло Владика пояснює: не треба накачувати м’язи чи носити з собою зброю. Заняття із самозахисту дають впевненість у собі, змінюють сприйняття ситуації.

За те, що вміє, знає і робить справжню святкову атмосферу, двіж, драйв і просто неймовірну енергетику навколо себе. Яка накриває позитивом і добром. Розкриває людей, місто по-новому, по-доброму.

Цей конкурс на Прикарпатті проводиться другий рік. У ньому можуть взяти участь як професіонали, так і аматори. Голов­не – аби їхні роботи зачіпали за живе.

«Репортер» зібрав історії капеланів про те, як і де вони цьогоріч смакували кутю. Навіщо хтось з духівників взяв до рук зброю та про чуда, які творять дитячі й наші з вами молитви.

Мені часто кажуть, що в такому віці вже не їдуть на війну. Та як почуваюся в силі, що можу їхати, то їду, – говорить Галина Гаращук. – Ще цей раз поїду, а потім ще, а там вже й війна закінчиться».

За даними Державної фіскальної служби, платники податків з початку 2017 року перерахували до місцевих бюджетів удвічі більше податку на нерухомість, ніж за аналогічний період 2016-го.

«А я свою доньку знайшов у Фейсбуці, скоро маю їхати до Львова, щоб із нею побачитися. Маю двох внуків, уявляєте? Аж двох!», – оголошує пан Микола, весело підтанцьовує та ще й наспівує.

Михайло Ковалишин – один із перших випускників Станіславського медінституту. Він рятував життя людям в Алжирі та республіці Малі, відкривав перші травматологічні відділення на Прикарпатті. Нині йому 90. Та деяких пацієнтів пам’ятає і досі.

У селекційно-насіннєвому центрі – все як у людей: є маточне відділення, ясельне та перше і друге шкільні. У маточному беруть живці на розплід, шкільне – для кількарічних і старших рослин.

8 червня росіяни залишили Станиславів. У перші дні після повернення австрійці розстріляли десятки мешканців міста, які співпрацювали з російською окупаційною владою.

Станиславів був поліетнічним містом, в якому більш-менш мирно співіснували представники різних народів. Німці, поляки, євреї – усі вони мали вулиці зі “своїми” назвами. А українці – ні…

Серед усього розмаїття подій у святковий період «Репортер» пропонує свій топ.

Знаєте, чим відрізняється пам’ятка архітектури від пам’ятки історії? Якщо споруда збудована понад 50 років тому, належить до певного стилю і має цінність, то це – пам’ятка архітектури. А якщо там жив якийсь визнач­ний діяч, то це вже пам’ятка історії.

Ми живемо в суспільстві, де кланово-феодальні порядки цементовані тисячолітньою історією, менталітетом, побутовими звичками та негласними (й від того більш вагомими) приписами.