Категорія

Статті

Категорія

Місцеві чиновники вирішили встановити рекорд України, зібравши в одному місці найбільшу кількість людей з наголовниками під гаслом «Ми за здорове харчування». Рекорд встановили, але…

Напевно, кожен перехожий у Франківську, хоч раз задавався питанням – а кому раніше належали ці кам’яниці? Як виглядали їхні власники і де вони взяли гроші, аби забабахати такі палаци?

Чому художники оминали наше місто? Напевно тому, що довший час тут не було нічого цікавого, і Станиславів вважався провінційною дірою, щось на кшталт того місця, «де дідько на добраніч каже».

Пригода з православною автокефалією в Україні змусила багатьох людей, які ще вчора не відрізняли аналою від антемінсу та вважали хіротонію різновидом хорового співу, заглибитися в церковні довідники, пише Єшкілєв.

“Одне паркомісце зай­має 12 м2. Це комунальна земля, яка належить усім мешканцям міста і в центрі вона надзвичайно дорога. Використовувати її під парковку – це, напевно, один з найменш продуктивних і раціональних способів”, – каже архітектор і урбаніст Андрій Коман.

“От якщо людина приїхала з Донбасу сюди, побачила на власні очі, то в неї щось змінилося, стереотипів стало менше. Якщо не приїхала, сидить десь у Лисичанську і дивиться російське телебачення, то навряд. Так само як і для галичанина, якщо він поїхав з волонтерською поїздкою в Маріуполь, або просто до Харкова…”

Хотілося б назвати статтю «Станіславський вернісаж», але Станіславом ми були лише у 1940-1962, а більшість картин – пізніші. Місто там – і нищать, і малюють водночас. Зараз більше нищать…