Завжди мав потребу почитати вранці. Хоча би кількасот впорядкованих літер, поступово пройдених рано, подібні на камінь, кинутий у гладку площину озерної води. Він пронизує непорушність, запустивши концентричні кола руху на кількох рівнях.

У дискусії, що виникла навколо колонки про повзучу революцію невдах, один з її учасників припустив: «Диктатура посередності небезпечніша за всі тоталітаризми, разом узяті».

Бо от і 2019-й надворі. Але знову, дивлюся, нас уже звично заманюють своїм родинним, святковим і затишним. Ніби кожне з нас має насправді не президента собі обрати, а омріяну родину, яка прийняла б, адаптувала до свого теплого, достатком сповненого дому з вічного нашого дитбудинку.

Філіп кілька разів попереджав, щоби не тримати руки у кишенях, коли буду йти містом. Він казав, що в такому разі людина, яка виглядає трохи інтеліґентно, обов’язково дістане кулаком у лице.

“На останньому Форумі видавців став я об’єктом скандальної сцени, коли підійшла до мене донька Сергія Плачинди й почала дорікати за те, що я обізвав його містифікатором”, – пише Юрій Винничук.

“Я завжди з підозрою ставився до осіб, які твердо казали: «Я не п’ю», – пише Винничук. – Перша думка була: ага, кинув! Видно, колись добряче заливав за краватку”.

“Рано чи пізно вони мали вийти на велику громадську сцену – ті, що вірять в екстрасенсів й не вірять у те, що люди побували на Місяці”, – пише Єшкілєв.

Київські «звощики» на місці – виконують місію з приниження Києва. Невже Москва й донині їх «держить»? 

Письменник Юрій Андрухович розмірковує про помилки та досягнення сучасної України і що співвітчизники не вміють відчувати себе переможцями.

Над старою франківською кам’яницею збудували башточку, колись там була невеличка вежа, потім вона згоріла. Народ любить, коли над спорудою щось стирчить.

Новорічні ялинкові прикраси є феноменальним сурогатом стійких уявних цінностей на зразок домашнього затишку і тепла, щасливого дитинства, добрих старих (а добрих тому, що старих) часів.

Якби молодість уміла, якби старість силу мала… Дзядзьові з кількасот французьких прислів’їв, збірку яких я подарував йому на сімдесятивосьмиріччя, якраз це сподобалося і запам’яталося найбільше.

Це дуже милий сценарний трюк. Пообіцяв – і відразу зробив. Гідний поворот для новорічного звернення коміка. Правда, все одно залишається незрозумілим, навіщо він при цьому йде в президенти.

“Вони завжди будуть незадоволені. Це невиправні мушки-зрадофіли, які ніколи не будуть щасливими. Для них безвіз – ніщо, булька з носа, бо вони й так не мають грошей, щоб кудись поїхати. І не будуть мати, бо приросли до свого кривого крісла і не рипнуться”, – пише Винничук.

Нам підсовують під українською обгорткою той самий російський продукт, ті самі фльми, але під грифом «Україна», пише Винничук.