“Ботоферма преЗе!дента працює по-стахановськи цілодобово і по-орвеллівськи цілеспрямовано – не сповільнюючи обертів”, – пише Андрухович.

“Мераб Мамардашвілі неодноразово нагадував про те, що нема чого дивуватися, коли стається щось зле, бо це є нормальним, бо природним. Дивуватися треба тоді, коли стається щось добре”,- пише Прохасько.

“Не думаю, що за нинішніх умов Зеленському є чого боятись. Хоча є ще місцеві вибори. І зараз мусується питання про те, щоб провести їх достроково, скажімо, в Києві”, – пише Гарань.

Не пройшла непоміченою й участь українців у фільмі, а відтак випала гарна нагода перекинути стрілку на сусіда. Історик Ґжеґож Берендт гучно заявив, що «жоден єврей, який трапився упівціям, не вижив, його вбивали відразу або ж після використання його фаху».

“Мушу з гіркотою відзначити, що для нашого люду на всіх етапах його існування — крім, хіба що києво-руського — та на усіх соціальних щаблях характерною ознакою було пристосуванство. Історія привчила нас виживати за будь-яких умов та господарів”

“Скільки перемог не отримав би буратіно, він залишається покращеним дерев’яним поліном. І всі мрії Татуся Карла про достойного спадкоємця також марні”, – пише Єшкілєв.

“Великий обмін” завершено, але “велика гра” за Україну тільки починається, пише Портников.

Адже якщо Редактор пише тобі в темі повідомлення просто два слова «Богдан Турецький», то це ж само по собі нічого поганого ще не означає. Але ні. Ти мав рацію, що боявся цього повідомлення. Воно складається лише із трьох слів, з яких два «сьогодні помер».

“Робиш своє марудство, перебуваєш спокуси і мусиш робити, щоби не звар’ювати, сам собі цікавість. Яка є нерозділеною, а тому вибухонебезпечною. Мушу думати про щось таке, що є зовсім непотрібним”, – пише Прохасько.

“Це справді вражає глибоко і неприємно. Оця їхня повсякчасна готовність перескочити на російську, бо українською, формулюючи думку, доводиться думати, а це втомлює”, – пише Ірванець.

В області 1315 дітей мають статус дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ще 358 – як такі, що опинились у складних життєвих обставинах.

Нам, людям ХХІ століття, варто було б застосувати мудрість Конфуція для лікування свіжих та найсвіжіших травм. Є два відправні пункти поточної ситуації, котрі вельми специфічно сполучаються між собою: 1) Ми прагнемо позитивних змін. 2) Ми живемо за доби пост-правди.

Не знаю, як хто, а я люблю читати ще й примітки. І ось ті примітки до творів Каменяра викликають у мене глибокий смуток.

“Моє прощення полягає у тому, що я  можу терпіти усі ті фанаберії інших, яких я не розумію, маючи свої фанаберії”, – пише Прохасько.

Щодня діти та батьки проводитимуть час зі священником, психологами та реабілітогами, а також відвідають майстер-класи та гуртки.