“Телевізійне звернення президента Зеленського до громадян України з пропозицією інформувати НАБУ про факти корупції підняло чергову коментаторську хвилю (чи то чергову коментаторську піну, як подивитися). Більш освічені з коментаторів заповзялися гортати сторінки світової історії виказування”.

“Народ, який дотепер завжди вирізнявся незвичайною інтуїтивною мудрістю, своєчасно мобілізуючись і ставлячи заслін черговому узурпаторові то «Україною без Кучми», то Помаранчевою революцією чи Євромайданом, раптово кудись подівся. Збайдужів, отупів?”

Невідомі викрали автомобіль і просто його залишили.

Якщо думаю про те, чого бракувало у житті, то починаю з того, що дуже люблю чи любив. Усе дуже любив воду, але усе та вода була десь не коло мене, я не був достатньо близько від води.

До Франківська з книгою про репресії Російської окупаційної влади в Криму приїхав відомий політичний журналіст Юрій Луканов у супроводі…

За задумом, «Червона Рута» мала об’єднати професійних співаків та аматорів. Аматорами, на думку радянської влади, були практично всі україномовні (нічого не змінилося, чи не так?), і навіть Володимир Івасюк з його леґендарними гітами для тодішньої системи теж був аматором, або, як вони це називали, «самодіяльним композитором».

Панські кухні здавалися нащадкам рільників аж надто просторими. Там можна було збиратися всією комунальною квартирою та ще й запрошувати знайомих швондерів. Статус гостя на кухнях не мав ритуальної ваги, гість міг і по пиці отримати…

“Нелюбов, яка пам’ятала приниження і насильство. Нелюбов, яка у перші часи приходу совітів зустрічала їх з захватом і жовто-синіми прапорами”, – пише Прохасько.

“Графомани клепали різноманітні історії, балади, поеми, розраховані на малограмотних людей, а видавці, такі ж малограмотні, торгували ними на ярмарках. Називалися такі збірники просто й дохідливо: «Сім кіп брехні, хоч вір, хоч ні», «Не любо – не слухай, брехать не мішай» чи якось подібно”

“Ботоферма преЗе!дента працює по-стахановськи цілодобово і по-орвеллівськи цілеспрямовано – не сповільнюючи обертів”, – пише Андрухович.

“Мераб Мамардашвілі неодноразово нагадував про те, що нема чого дивуватися, коли стається щось зле, бо це є нормальним, бо природним. Дивуватися треба тоді, коли стається щось добре”,- пише Прохасько.

“Не думаю, що за нинішніх умов Зеленському є чого боятись. Хоча є ще місцеві вибори. І зараз мусується питання про те, щоб провести їх достроково, скажімо, в Києві”, – пише Гарань.

Не пройшла непоміченою й участь українців у фільмі, а відтак випала гарна нагода перекинути стрілку на сусіда. Історик Ґжеґож Берендт гучно заявив, що «жоден єврей, який трапився упівціям, не вижив, його вбивали відразу або ж після використання його фаху».

“Мушу з гіркотою відзначити, що для нашого люду на всіх етапах його існування — крім, хіба що києво-руського — та на усіх соціальних щаблях характерною ознакою було пристосуванство. Історія привчила нас виживати за будь-яких умов та господарів”

“Скільки перемог не отримав би буратіно, він залишається покращеним дерев’яним поліном. І всі мрії Татуся Карла про достойного спадкоємця також марні”, – пише Єшкілєв.