Зазвичай «долинярі» працювали (та й зараз працюють) з одним або двома напарниками, чиїм завданням є створення штучного натовпу. А коли «долиняр» поцупив гроші, то відразу передає їх помічникові, щоб за мить перетворитися на такого самого роззяву, як і його жертва. Відомий трюк «лапай злодія!» – винахід «долинярів».
“Ніде совковий сморід не тримається так незрушно, як у мистецьких колах. Де й досі, наче привиди, соваються неспокійні особи й пропагують щось актуальне з колгоспного репертуару брежнєвських часів”, – пише Єшкілєв.
Ще на початку 2000-х один з очільників нафтової галузі Саудівської Аравії сказав приблизно таке: «Кам’яна доба не завершилася від нестачі каміння, так і нафтова доба завершиться задовго до того, як її припинять видобувати».
“Час – можливо, ілюзія. Можливо, умовність. Час існує, поки існуємо ми. Там, де немає нас, часу не треба. Так принаймні може здаватися”, – пише Андрухович.
“Потім я мусив показати молодій касирці повідомлення на своєму телефоні. Вона взяла його в свої руки, читала, заки екран не згас, а тоді почала гладити мою «жабку» пальцем, не зважаючи на то, що там було повно кнопок. Вона навіть не подумала про них, не те, щоби не зорієнтувалася, котру натискати”, – пише Тарас Прохасько.
Про все на світі можна написати цікаво – так вважав Андерсен, а за ним – українські репортери кінця 20-х. Що вже казати про життя, опис якого є цікавим навіть тоді, коли не вмієш цікаво розповідати.
“Невеличкий рухливий чоловічок з таким самим посоловілим поглядом, як у Міші, ввалився у супроводі численної охорони на студію…”
Маси вірять у стадний імунітет і в те, що до осені «все повернеться до тями». Натомість, замість стадного імунітету маємо лише стадні міфи та примарне сподівання на те, що підсумком карантинного нетерпіння буде не «нова шизоїдність», а «нова нормальність».
“Дітей, масово зачатих в умовах самоізоляції й народжених протягом 2020-2024-го років, любовно назовуть карантинками або вірусятами, а вчені демографи й соціологи оперуватимуть терміном “покоління ковідіантів”…
“Було б добре встановити прості правила: палимо тільки для зігрівання приміщень чи приготування їжі й точно знаємо, як загасимо, перед тим, як запалювати”, – пише Карпаш.
“Часи змінюються. Але вся могутність цивілізації і весь накопичений за віки досвід безсилі перед інерцією занадто людського . Те саме чоло, ті самі граблі”, – пише Єшкілєв.
“Мені дуже подобалися часи підпільної церкви. Можливо, тому, що мені подобається стриманість у виявленні киплячих почуттів. Можливо, ця симпатія пов’язана з дитячим досвідом”, – пише Прохасько.
Кожне завтра в чомусь інше, ніж кожне вчора – це й коневі ясно.
Останнім часом опубліковано чимало документів з архівів ГПУ, що стосуються репресованих культурних діячів. Доноси сексотів підписані, за традицією, псевдонімами. Але якщо уважно вчитуватися в ці доноси, то інколи можна розлущити, хто за псевдонімом ховається.
“Систему можна оцінити за її реакціями на помилки, а не за фактом їх простої наявності”, – пише Карпаш.