22 листопада 2013 року мешканці Городенківщини вийшли на знак протесту проти свавілля столичної влади. Одним із координаторів городенківського Майдану був тодішній керівник РО ВО «Свобода», депутат районної ради Сергій Дідич. А наступного дня, після сесії районної ради, депутати вирушили до Києва.
Сайт газети «Репортер» продовжує рубрику «Тиждень у фото». Пригадаємо найцікавіші події, свідками яких стали наші кореспонденти.
Пропонуємо пригадати події п’ятниці, 21 листопада, із зони антитерористичної операції. Зведення читайте щовечора на нашому сайті.
У Центрі патріотичного виховання учнівської молоді ім. С. Бандери відбувся міський відбірковий огляд-конкурс іграшок-сувенірів.
День пам’яті жертв Голодомору — щорічний національний пам’ятний день в Україні, що припадає на четверту суботу листопада.
Голова Івано-Франківської обласної ради Василь Скрипничук поділився своїми думками про проект змін до Конституції під час круглого столу на тему “Реформа місцевого самоврядування та територіальної організації влади: баланс інтересів територіальних громад, державної влади, громадського сектору та бізнесу”.
У п’ятницю, 21 листопада, іванофранківці прийшли до Меморіального скверу, аби вшанувати загиблих на Майдані в Києві. Біля могили Романа Гурика відбулася панахида, після якої активісти поклали квіти та запалили свічки.
До річниці Майдану українські виконавці записали пісню “Злива”, відео на яку з’явилося в Мережі у переддень Революції гідності.
У п’ятницю, 21 листопада, у рамках відзначення річниці Майдану іванофранківці провели ходу пам’яті за загиблими Героями України. Активісти несли у руках державні прапори України та квіти
Саме 21 листопада рівно рік тому по містах України студенти почали виходити на мітинги, саме тоді й почався Майдан.
Містечко Щастя. Саме тут проходить лінія фронту. Між блокпостами українців і терористів з так званої ЛНР десь кілометр. Чітко видно Веселу гору, з якої наших обстрілюють з мінометів, «градів», «ураганів». Ніби перемир’я, а постійно чути вибухи, автоматні черги.
То не так, як у церкві, без хору, дяків, але кожен з солдатів мав молитовник для військовослужбовців, вони слідкували, дехто навіть підспівував, – розповідає священик. – На війні їм було легше бути з Богом, в молитві, вони легше переносили і той страх, і той біль