Категорія

Культура

Категорія

“Я — за якнайглибшу, якнайширшу співпрацю українців з поляками, за діалог, примирення і дружбу. Але брати участь у цьому діалозі я можу саме як українець — зі своїми переконаннями та інтересами…

Люди не знають їхніх імен, не бачать облич. Оплесків і квітів їм теж не дістається, вони завжди в тіні. Робота швачок, реквізиторів, декораторів, бутафорів — усіх, хто по той бік сцени, — нелегка. Але цікава.

«Мені не обов’язково організовувати «Пенсійну коляду» щороку, — каже Ярема Стецик. — Мені достатньо й сімейної коляди. Але поки я бачу вогонь в очах ненормальних пенсіонерів, доти я готовий суватися з ними і бубном”.

«З власних спостережень можу сказати, що нам бракує консолідації, — каже кураторка «Теплого арту» Лілія Гоголь. — Реалізовувати проекти, пов’язані з візуальним мистецтвом, апріорі є складно, це постійний виклик. Чому не відбулося прориву? Бо ми топчемося на одному місці, при тому, що в нас є багато амбіцій і хороших художників».

Ми ще не звикли до таких речей, як психічна й візуальна гігієна. Не звикли до того, що людина має право мати гарний ландшафт перед очима. Я сподіваюся, що до цього з часом дійде. Тому зараз важливо не упустити момент, коли про Франківськ можна буде говорити не атмосферно.

Не всі вони мають музичну освіту, але всі вони творять якісно та щиро. Не всі знають, що Івано-Франківськ – дуже музичне місто. Новий спецпроект рубрики «Вподобано» доведе, що ви чули далеко не всіх

Недавно разом із невеличкою групою франківчанка Олена Ковтун побувала в Непалі, піднялася до базового табору Евересту, набралася вражень від місцевих храмів і поховального обряду.

На сьогодні Роман Луцький зіграв у п’яти українських кінострічках. Спершу були «Брати. Остання сповідь», «Параджанов», «Тепер я буду любити тебе» та серіал «Століття Якова».