Приміщенню – понад 100 років, але при цьому музей є чи не найвідвідуванішим в Україні. А виставити може лише 2% з того, що має, – бракує місця

Аборти, безпліддя та сурогатне материнство. Івано-Франківський облмуздрамтеатр запрошує франківців поміркувати над темами, які є болючими для багатьох

Комісія цього разу була у повному складі. На виступ кожного кандидата і представлення концепції розвитку музею дали по 10 хв. Обирали директора таємним голосуванням.

“Інтимна зона” – це переосмислена і адаптована під реалії сьогодення класика української літератури. Вистава поставлена за молитвами п’єси Володимира Винниченка “Закон”.

Виставка “Чеч” відбулася 13 грудня. На відкритті розповіли, що змінилося за рік та які плани на найближче майбутнє. Про деталі розповів кореспондент “Репортеру”

В які дні 2018 року найбільші релігійні свята, на коли припадають пости? «Репортер» пропонує церковний календар на новий рік.

У Музеї мистецтв Прикарпаття оголосили конкурс на нового директора. Донині 15 років його очолював Михайло Дейнега.

Вийшло дуже гідне кіно – про народження нової нації, країни, армії. Його неможливо дивитись без емоцій. Кожна сцена ніби переносить глядача до зруйнованих терміналів Донецького аеропорту.

Маємо 100 років нашої історії, де в кожного покоління була своя катастрофа.

Проект має міжнародний характер не лише за складом учасників, але й за місцем проведення.

На відкритті експозиції Микола Джичка зауважив, що художники – ідеалісти, бо хочуть робити світ кращим. Напевно, нам усім варто стати хоч трішки художниками.

«Колис давно наші молоді пари лікувалися цев настоянков вид нервово-психічних розладів. Так що, гості, не псіхуйте і цей напій дегустуйте», – радить дід.

В Україні лише кілька сіл можуть похвалитися власним брендом.

Грандіозні мистецькі події звично відбуваються у столиці. Там найбільше грошей, митців, ідей та можливостей. А ще – виставкові площі, яких завжди бракує. Та ось уже рік, як у Татарові колекціонер і меценат Зенко Афтаназів відкрив картинну галерею на 500 квадратів.

“Є расизм природний, а є ідеологічний. Останній і є небезпекою. Замість того, щоб пояснити, що інша людина не є ні страшною, ні небезпечною, ні гіршою, він підшуковує раціоналізацію. Знаходить «раціональні» пояснення: так, дійсно, ці були кращі, ці гірші, ці менш культурні, ті більш культурні; не можна їм, іншим, давати розвиватися, бо вони захоплять весь світ”, – каже Тарас Прохасько