Категорія

Історія

Категорія

Довгий приземкуватий будинок, що на фото, належить до пам’яток архітектури національного значення. Таких у Франківську є п’ять. Статут пам’ятки будинок отримав через свій поважний вік. Його спорудили у 1744 році, коли Галичина входила до складу Речі Посполитої, а в архітектурі панував стиль бароко.

Прихід перших совітів до Станиславова відзначився масовими репресіями. Ареш­товували значних державних чиновників, партійних функціонерів, колишніх військових і громадських діячів. Під роздачу потрапляли усі національності – поляки, українці, євреї. Втім, траплялися винятки.

Цього разу ми не зраджуємо традиції та пропонуємо «потаємні» поштівки із видами старого Станиславова з колекції Олега Гречаника. До цього часу тих листівок ніхто не бачив. Звісно, крім самого колекціонера та кількох його колег. Для шанувальників історії рідного міста це буде справжній новорічний подарунок.

На листівці – двоповерховий будинок з елементами готики (Короля Данила, 8), що належав заможному єврейському меценатові Едварду Малеру. Після Першої світової там замешкав отинійський ребе Хаїм Хагер, чиє обійстя спалили росіяни. Так у Станиславові виник отинійський хасидський двір.

Хоч він і народився на Самбірщині, з раннього дитинства мешкав у Станиславові. Якщо відверто, то майбутній живописець був українцем лише наполовину. Його батько – залізничник Йосафат Сорхтей – значився чехом. Але сина він записав як греко-католика.

А тут бачимо мітинг, присвячений підписанню Брестського миру та визнання Росією Української Народної Республіки. Це було 3 березня 1918 року. Кілька тисяч зібралися на майдані Франца І (тепер Шептицького) та на площі перед катедрою.

У казках є досить популярний сюжет, як людина знаходить чарівну монету, яка постійно з’являється у нього в кишені, скільки б він нею не розраховувався. Халява, скажете ви. Але це лише на перший погляд.

Під час Першої світової війни, коли місто переходило з рук в руки, залізнична станція Станиславів продовжувала функціонувати. Лише наприкінці війни росіяни, що відступали, підпалили ліве крило вокзалу, яке частково вигоріло. Австрійці його відбудували – на відновлювальні роботи залучалися російські полонені.