У спогадах начальника розвідки партизанського загону Ковпака Петра Вершигори є кілька згадок про Станіслав. Наприклад, він пише, що в лісах під містом партизани наштовхнулись на єврейський табір. Близько сотні юдеїв чудом врятувалися під час ліквідації гетто і тепер ховалися від німців. Керував втікачами колишній станіславський дантист і гінеколог доктор Ціммер.
Лікар одразу завоював авторитет у загоні. І зовсім не через те, що вилікував пронос у кількох бійців. Він непогано знав місцевих селян-українців, які також користувались його послугами. Вершигора вирішив це використати. На прохання доктора Ціммера селяни почали збирати розвідувальну інформацію в околицях і навіть ходили на завдання у Станіслав. За це більшовики розраховувалися з ними трофейними грошима.
Одного разу в партизанів «помер» акумулятор до рації. Знайти подібний у польових умовах було нереально. Почали шукати альтернативу. І знайшли!
Агентурі пана Ціммера дали завдання скупити у Станіславі півтори тисячі батарейок до кишенькових ліхтарів. Вершигора трохи хвилювався: «Якби в німців у Станіславі були толкові контррозвідники, вони б учепилися за цю нитку». Та, як показали подальші події, німецька контррозвідка цю історію проґавила. За день у всіх крамницях міста повністю зникли батарейки, які лежали там роками. Це нікого не насторожило, а розвідники успішно повернулись до табору.
Незабаром рація знов запрацювала.
