Іванофранківець Ігор Сусяк на своєму Fiat Doblo, крім дизпалива, використовує звичайну харчову олію.
До свого олійного двигуна Ігор Сусяк йшов довго. Все почалося з пошуків в інтернеті, де можна придбати біодизель*. Так чоловік натрапив на інший вид пального, яке вже роками успішно використовують у США — олію. Як виявилось, для дизельного двигуна підходить будь-яка олія — свіжа чи вже відпрацьована.
У паливних трубках встановили чотири перемички
Коли Сусяк вперше долив до свого Fiat олію, двигун продовжував працювати. Проте, виявилося, не все так просто. «Перший тест провели з сусідом — від’єднали паливопроводи, занурили їх у півлітрову банку з олією, — розповідає Ігор. — Мотор продовжував працювати, тільки з вихлопної додався запах смажених пиріжків. Експеримент удався. З тої радості я долив у бак ще близько 15 л звичайної відпрацьованої та відфільтрованої рослинної олії. Проте хоча це й було літо, але коли через день я вже залив весь бак олією, наступного ранку авто відмовлялося завестись. Виявилося, коли мотор остигає, разом з ним охолоджується олія, а холодною вона гусне. Отже, аби машина працювала на олії, або олія має бути теплою, або двигун повинен бути вже гарячим».
Здаватися чоловік не збирався й методом спроб і помилок почав переобладнувати машину. Він вмонтував додатковий паливний бак, удосконалив фільтрову систему, провів додаткові шланги від олійного баку до двигуна, встановив чотири перемички паливопроводів, а в салон на панель приладів вивів два перемикачі режиму роботи двигуна. Перший з них переключає впорскування пального з «рідного» дизельного баку на бак з олією, другий — аналогічно перемикає шляхи виводу пального (дизельний двигун не повністю спалює пальне, а частину повертає назад до баку).
Олійний раціоналізатор Ігор Сусяк
Нині Ігор Сусяк заводить машину на дизелі, коли двигун прогрівається, він перемикає авто на олію, і за 5-10 хвилин до зупинки знову переходить на солярку, щоб «вимити» олію з двигуна. Тобто більшість часу його Fiat все одно працює на рослинному пальному.
Витрати, коли машина працює на дизпаливі чи на олії, приблизно однакові — 5-6 л на 100 км по місту й 4 л на трасі. Не відбивається олія й на потужності двигуна. До того ж вона має велику перевагу — чудово очищує двигун і продовжує життя машини приблизно на 60%.
Для свого авто Сусяк бере відпрацьовану олію в ресторанах. Вона краща за чисту, бо вже не містить домішок води. Перед тим, як потрапити в бак, олія кілька тижнів відстоюється у великій діжці, щоб весь кухонний намул осів на дно. Єдина незручність — характерний запах смажених пиріжків з вихлопної труби, чути його і в салоні.
Додатковий бак для олії взяли від стареньких «Жигулів»
За словами Ігоря Сусяка, робота над машиною ще не завершена. Серед варіантів вдосконалення сюди, зокрема, можна встановити фільтр з підігрівом, а ще — датчик в олійний бак, щоб слідкувати за рівнем пального.
Наразі перед автоумільцем — ще кілька питань уже юридичного плану. Він дізнався, що ті, хто самотужки виробляють пальне, мають платити певну суму так званого дорожнього збору за кожну вироблену тонну. Поки що до тонни олії Сусяку ще далеко.
Ще один момент — узаконення переобладнання авто. Щоправда, і тут не має бути проблем, адже нині техогляд автомобіля виведений з компетенції ДАІ. А владнати формальності на ліцензованих станціях техобслуговування буде простіше.
Ціна питання
Приблизна вартість переходу на олію у тому варіанті, який обрав Ігор Сусяк:
• чотири перемички паливних трубок — 80 грн./штука,
• додаткові трубки та дрібні частини системи — 200 грн.,
• додатковий бак — 250 грн.,
• фільтр з підігрівом — 500 грн.,
Загалом без урахування роботи — близько 1000 грн.
* Біодизель — екологічно чистий вид біопалива, яке отримують із рослинної олії чи тваринного жиру. З хімічної точки зору це пальне — суміш метилових та/або етилових моноалкілових ефірів довголанцюжкових жирних кислот.
Comments are closed.