Марія Паливода з Калуша розповідає про свого наймолодшого сина — 26-річного Ігоря. Він зараз у зоні АТО. Багатодітна мати, яка 14 років тому втратила старшого сина, тепер з усіх сил бореться за найменшого

У ніч на четвер, 17 липня, о 01:36 годині в місті Бурштин Галицького району виникла пожежа у підвальному приміщенні 5-поверхового житлового будинку

В Івано-Франківську викрали Mercedes-Benz Vito білого кольору. Про зникнення машини міліцію повідомив власник авто. Автомобіль був припаркований у дворах будинків по вулиці Вовчинецька

У середу, 16 липня до Івано-Франківської бригади тактичної авіації завітали незвичні гості. Для військовиків, які охороняють повітряні кордони нашої країни, народна філармонія з міста Києва влаштувала концерт

Коломийські активісти та фотокореспондент газети “Репортер” Євген Гапич відвезли у зону АТО гуманітарну допомогу. Що вони бачили в дорозі, з ким говорили і про що мовчали?

В Івано-Франківську регулярно затоплює вулицю Промислову. З такою проблемою до “Репортера” звернулись місцеві мешканці

Цього разу в нашій постійній рубриці неодно­значні люди – два офіцери першої роти 5 батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Юрій і Тарас. Добре, що живі, але, на жаль, найвідомішими людьми цього тижня вони стали не за заслуги в бою, а за дезертирство. Таких випадків в Україні ще не було, принайм­ні не чули, аби бійці покидали поле бою, а тим більше – офіцери. Та ще й потім говорили на телекамери.

«Наші хлопці там у пастці! Сепаратисти влаштували полювання на бандерівців із Прикарпаття!» – з такими докорами минулого тижня прийшли в Івано-Франківську ОДА жінки та матері військових із 5 батальйону територіальної оборони області. Жінок нескладно зрозуміти, адже ввечері перед тим хлопців під Амвросіївкою обстріляли, начальник штабу Юрій Баран загинув.

Втеча бойовиків зі Слов’янська для Донецька виявилася кошмаром. Як живеться людям? От що розповіли «Репортеру» самі донеччани.

Якщо потрапив сюди вперше, то спочатку виникає якесь подвійне відчуття. Підняв голову – бачиш, як гострі суворі вершини зникають у хмарах. Ця велич тривожить. Опустив голову – маєш надійну стежку (наші дороги бувають гіршими). Але ж які гори, краєвиди!

Командирів станиславівського гарнізону історики ще так сяк згадують. А от щодо частин і підрозділів, з яких складався отой гарнізон, маємо справжню «інформаційну блокаду». Які війська в нас стояли, скільки їх було, де містилися казарми – на ці питання не дає відповіді жодний літописець. Хоча окремі згадки про станиславівських військовиків таки проскакують. Спробуємо зібрати цей мілітарний пазл.

Якщо дуже-дуже захотіти, то мрії колись та стають реальністю. Це доводить своїм прикладом 25-річний уродженець Городенки Володимир Мула. Днями він повернувся з Бразилії, де мав змогу відчути атмосферу чемпіонату світу з футболу – Мундіалю 2014. Три тижні він був там представником Громадського ТБ, давав телерепортажі на «1+1», набрав чимало цікавих матеріалів для свого сайту «ТелеПростір». Аби окупити поїздку, працював і як фотограф.

Кожен водій – читач нашої газети може поставити своє запитання з-за керма, набравши (0342) 50 46 60 або через сайт report.if.ua. Звертайтеся, «Репортер» доб’ється відповіді!

В українській гімназії Станиславова вчилися діти місцеві та сільські. Тутешні мешкали в батьків, а до послуг приїжд­жих були бурси, тобто платні гуртожитки. Гімназію обслуговували дві бурси – педагогічна й селянська.

Цього разу в нашій постійній рубриці неодно­значні люди – два офіцери першої роти 5 батальйону територіальної оборони «Прикарпаття» Юрій і Тарас. Добре, що живі, але, на жаль, найвідомішими людьми цього тижня вони стали не за заслуги в бою, а за дезертирство. Таких випадків в Україні ще не було, принайм­ні не чули, аби бійці покидали поле бою, а тим більше – офіцери. Та ще й потім говорили на телекамери.