Нещодавно будівля, що по вулиці Сахарова, 15, привернула до себе увагу іванофранківців. Причиною стала підсвітка, яку влаштували в лівому крилі споруди. Тепер будинок яскраво сяє ввечері й чимось нагадує казковий палац з Діснейленду. Між тим установи, які там хазяйнують, аж ніяк не відносяться до індустрії розваг…
Днями в Городенці відбулися ігри чемпіонату України з футзалу серед юнаків 1997 року народження. У змаганні восьми команд перемогли вихованці івано-франківської «Ураган-ДЮСШ №3». Наші хлопчаки витримали чемпіонську марку «Урагану» та впевнено подолали всіх суперників.
В одному з попередніх номерів «Репортер» публікував фото дощової каналізації на автобусній зупинці по вулиці Набережній. Що може виглядати сумніше, ніж автомобіль, який потрапив у відкритий люк? Тільки його власник. Отже, що буде, що робити й до кого звертатися, якщо авто влетіло колесом у подібну діру?
До музею «Герої Дніпра», на вулиці Національної Гвардії, примикає КПП (контрольно-пропускний пункт) колишньої військової частини. Історія його побудови чимось схожа на казку з циклу тисяча і однієї ночі, де добрий джин до світанку мурує розкішний палац. Тільки замість палацу оте саме КПП, в ролі джина – бідолашні солдатики, а замість злого чаклуна на обрії маячить тінь грізного генерала Бєлікова.
До редакції «Репортера» звернулася мешканка Івано-Франківська Ніна Хільченко. Жінка обурилася тим, що ПАТ «Укртелеком» збирає її персональні дані та попереджує її про те, що матиме право користуватися ними ще п’ять років після того, як вона розірве з ними угоду.
Ще кілька років тому такі заклади були закритими. Звісно, коломияни знали, що в інтернаті на Староміській живуть діти. І знали, що діти ті – нездорові. Та гостей сюди не допускали. А дарма. Певно, кожній дорослій людині варто час від часу відвідувати подібні дитячі притулки – щось віддати, щось отримати, відчути чужий біль і свою душу.
Цей конфлікт розгорівся вночі з суботи на неділю – 21 січня, коли компанію із трьох подружніх пар не пропустили на дискотеку до «Пасажу Гартенбергів». Привід – «неформатний» вигляд одного з гостей.
Український фігурний дует Олександра Назарова та Максим Нікітін вибороли срібну медаль на І зимових Юнацьких Олімпійських іграх в австрійському місті Інсбрук. Вона стала першою нагородою нашої команди на цих змаганнях. За сумою двох прокатів дует набрав 131.68 бала, пропустивши вперед лише росіян Анну Яновскую та Сергія Мозгова (146.96).
Володимир (Івано-Франківськ): — Коли у нашому місті перестануть «мучити» асфальт тяжкою снігоочисною технікою? Адже ефективність її роботи, враховуючи її вік…
Цього тижня «Репортер» відзначає нардепа-комуніста, львів’янина Голуба – за типову для його партії небайдужість до земляків. На думку редакції, він надто сильно перейнявся тим, що львівські та івано-франківські ветерани УПА у 2012 році отримуватимуть доплату до пенсії у розмірі 500 грн.
Пан Василь, пенсіонер:— Ще з листопада власник кафе «Роза вітрів» (вул. Заклинських, 8) систематично відключає нам воду. Мешканці будинку неодноразово дзвонили у міськвиконком, у службу оперативного реагування, але реакції – жодної.Олександра Петрик, начальник ЖЕО №2:— Ситуація ось яка – власниця кафе свого часу викупила в тому будинку всі підвали. По підвалу йдуть труби каналізації та водопостачання. Каналізацію вона переробила – зробила там кут на 90 градусів, тож тепер вона час від часу забивається. Як тільки вона бачить, що каналізація забилася, бере та перекриває в будинку воду.Ми вже мали з нею не одну розмову, але нічого не допомагає. Тож ми у ЖЕО вирішили, що десь у лютому просто заберемо з підвалу кран, яким перекривається вода, та перенесемо його на кухню на другому поверсі. Тоді вона вже не зможе перекривати воду.
Наприкінці минулого року івано-франківський міський голова Віктор Анушкевичус вніс у порядок денний свій звіт за 2011 рік. Мовляв, це питання і так усіх цікавить, а він готовий. Бути співдоповідачем озвався депутат міськради, голова контрольної комісії Володимир Чорноус, який 10 місяців шукав зловживання у діях мера. Оскільки сесія затяглася на три засідання, то звітувати їм довелося аж 17 січня.
У далекому 1960 році до редакції газети «Прикарпатська правда» прийшов лист псковського пенсіонера Олексія Яковлєва. Починався він словами: «1916 рік. Війна. Південно-Західний фронт (тепер це Західна Україна). Я воював у тій місцевості та ось тепер хочу розповісти про ті часи, тодішню техніку і побут солдата».
Колись у Галичині не знали, що таке «лижі». Не тому, що ніхто не користувався цим зимовим засобом пересування. За Австро-Угорщини та Польщі лижі тут були відомі як лещата, а лижний спорт відповідно називався лещетарство.