Волонтери з різних куточків світу – Швеції, Ірландії, Шотландії, Великої Британії, Італії, США, Нової Зеландії та Австралії – привезли в Коломию 50 автівок. Усі вони потім поїдуть на фронт.
Це пікапи та машини швидкої допомоги, завантажені усім необхідним. Їх придбали та привезли волонтери з організації Jeep for Peace, пише Репортер.
Загалом з початку вторгнення іноземці допомогли перегнати для українських військових 600 автівок.
За словами одного з організаторів спільноти Jeep for Peace Василя Мадяра, це один з найбільших конвоїв. За рахунком він уже 13-й, зібрав найбільше автівок – 50, і найбільше учасників – 113 волонтерів із різних країн. Ці машини спільнота Jeep for Peace збирала два місяці.
Хтось із волонтерів приїхав вперше, а хтось був уже понад 30 разів – як Бенгт зі Швеції.
Це мій 31-й автомобільний тур під час війни, і це четвертий раз з Jeep for Peace, – говорить Бент. – Моя перша поїздка була в червні 2022 року. Тоді я привіз одну машину швидкої допомоги. А потім це продовжилося ще чотирма машинами швидкої. Далі військові почали просити в мене більше машин. Загалом я здійснив 31 поїздку, але відправив, здається, 34 машини.
За словами Бента, він дуже любить Україну. І наголошує, що, коли ми виграємо війну, він купить будинок в Україні, аби бути тут якомога більше.
Ми це робимо, бо ми любимо Україну. Це проста відповідь, – каже Бент. – Наше серце належить Україні, солдатам і боротьбі проти того, кого я не хочу називати.
Американець Грег вперше приїхав у Коломию з Jeep for Peace. Він живе у Філадельфії та вже два роки вчить українську мову через Фейсбук. І говорить досить непогано.
Я вважаю, що ти не можеш зрозуміти народ, якщо не розумієш його мову, – говорить волонтер. – А потім ти розумієш мову, ти розумієш людей.
Грег розповідає, що вперше в Україну приїхав минулого року. Це була поїздка до Львова. Там він допомагав бабусям плести маскувальні сітки.
Ми чудово провели час. Я їздив у Карпати, відвідував замки. Це було чудово, – каже Грег. – Зараз я вперше в Коломиї. Приїхали сюди машинами, які купили в Шотландії. Потім ми їх ремонтуємо та веземо до Коломиї для військових. Я люблю Україну за те, що вона робить.
Уже не перша поїздка в Україну і для Лаури Паулі з Каліфорнії. Жінка займається маркетингом, а також має некомерційну організацію під назвою «Нагодуй світ». Раніше вона допомагала людям лише у США, наприклад, під час лісових пожеж у Північній Каліфорнії. Та коли росія вторглася в Україну у 2022 році, Пола з організацією World Central Kitchen приїхала до Польщі. Там два місяці готувала для українців на кордоні.
Тоді я тричі приїжджала з гуманітарною допомогою в Україну – і підсіла, – посміхається Пола. – Це вже моя 12 поїздка в Україну. Ми привезли медичне обладнання, крісла колісні, їжу тощо. Також є фургон, який готує тако. Тож усе, що могли, ми помістити в ці машини.
Василь Мадяр розповідає, що з кожним разом доєднуються все нові й нові люди, які потім затягують і своїх друзів. Усі волонтери їдуть власним коштом.
Вони бачать, що відбувається несправедливість, і хочуть допомогти, – говорить волонтер. – Усі ці машини для різних військових з різних підрозділів. От, ми привезли 50 машин, а я одразу можу назвати 500 людей, які звернулись до мене за машинами. Потреба дуже велика.
За словами Мадяра, завжди у конвої є кілька людей, які купують машини за свій кошт і передають, але 90% усіх автівок – це заслуга Стюарта Форда. Він – один із засновників Jeep for Peace.
Я не знаю, як це назвати, але це не має значення, бо я тут, щоб допомогти народу України, – говорить Стюарт Форд. – Коли я вперше розпочав цей проєкт, то думав, що ми доставимо 10 автомобілів. Це була моя обіцянка народу України. Але я закохався в країну та людей і захотів зробити більше. А потім багато наших друзів захотіли приєднатися. Поки війна не припиниться, ми не зупиняємось. І це послання, і воно спрямоване на солідарність та підтримку народу України. Чим далі це триває, тим більше людей приєднується. І ми бачимо, що більше людей хочуть прийти та допомогти, ніж будь-коли раніше.
В рамках цього конвою волонтери організували й велоакцію, яку присвятили ЗСУ. А точніше – поліцейським, які зараз воюють на війні. Адже серед велосипедистів є колишні поліцейські.
Авторка: Світлана Лелик
