«Та нині Коломия цвіте і пахне», – говорить по телефону якась старенька жіночка на коломийському вокзалі. Минулих вихідних писанкове місто святкувало чималий ювілей – 775 років від першої згадки. Як і личить Коломиї, святкували доволі колоритно, десь традиційно, подекуди незвично, а десь і унікально.
Урочистості розпочалися з розбігу – встановленням першого та не єдиного в той день рекорду України. Біля катедрального собору Преображення Христового виступив найбільший у державі зведений хор. Звучали моцно й велично. Колектив і складався символічно – із 775-ти хористів церковних та світських хорів Коломийщини.
Хористи-рекордсмени виконали знамениту пісню «Понад Прутом моя Коломия», духовний гімн України «Боже великий, єдиний» та державний гімн України. Це було незабутньо і мабуть найкраще, що було в Коломиї того дня.
Після підспівування з хористами коломияни та гості міста у вишиванках урочистою ходою вирушили до міської ратуші. Саме тут облаштували святкову сцену.
З неї лунали вітання від керівників міста, області, а також від іноземних гостей із Польщі, Румунії, Канади та Німеччини.
До ювілею писанкового міста «Укрпошта» випустила поштові марки. Там – звісно, єдиний в Україні Музей писанки та центральна частина міста. Таких марок видрукували з 30 тисяч, вони розійдуться по всьому світу. Також випустили спеціальний штемпель, яким прямо на сцені й погашали перші ювілейні марки.
Ще на святковій сцені званням «Почесний мешканець Коломиї» нагороджували краєзнавців, спортсменів і навіть комунальника (!) – за ремонт доріг. Ну, де ми ходили, дороги наче непогані. Люди плескали, тож, певно, не проти такого нагородження. Цікаво, а як би на таке відреагували у Франківську?
Нагороду отримала й 97-річна Уляна Ярушенко – на сьогодні найстарша мешканка Коломиї, 1919 року народження. За словами доньки довгожительки Зінаїди Семенович, бабуся при здоровому розумі й бажає довголіття всім людям. Пані Зінаїда говорить, що часто від матері чула розповіді про стару Коломию, як та мінялася. І те, якою вона стала в останні роки, старенькій дуже подобається, мовляв, місто стало веселішим, кольоровим.
Нарешті після всіх офіційних урочистостей юні коломияни потішили запальними танцями та виконанням пісні «Завітайте до нас в Коломию» п’ятьма мовами – англійською, німецькою, польською, французькою та есперанто.
Одразу поруч зі сценою встановили ще один рекорд – до Дня міста спекли майже 16-метровий яблучний пиріг. Довгий пляцок, прикрашений яблуками та грушами, обгородили невеличким парканом та сигнальними стрічками. За огорожею чемно чекали урочистого розрізання малі та великі коломияни. Смакоти вистачило всім.
Над рекордним пляцком працювали з десяток майстринь коломийського хлібокомбінату. Аби був свіженький, пекли його напередодні цілий день і цілу ніч. Про такі організаційні моменти «Репортеру» розповіла майстер цеху Мирослава Федасюк, а от рецептом поділитись не захотіла.
«То секрет, – посміхається пані Мирослава. – Єдине скажемо, що на пляцок використали 50 кг муки, 45 кг цукру, тисячу яєць, 20 кг маргарину, 130 кг яблук та пахощі. Його вага – 190 кг, довжина – майже 16 м, висота – 6 см, а ширина – 38 см».
Поласувавши яблучним смаколиком, слухаючи народні мотиви зі сцени під Ратушею, можна було пройтися центральними вулицями. На них облаштували ярмарки з народними ремеслами та китайським непотребом. Ну, ніяк без цього!
Неабиякою атракцією було відкриття світло-музичного фонтану любові у самісінькому центрі міста. Фонтан переливається різними кольорами, а через шум води чути народні композиції, класику, наприклад, Антоніо Вівальді й легенький джаз. Фонтан працюватиме щодня до опівночі.
Завершили гуляння в Коломиї під запальні пісні таких гуртів, як «КораЛЛі», «ОТ VINTA», «Один в каное» та «Брати Гадюкіни». Було непогано, але мало.
Comments are closed.