За готелем «Надія» розташований меморіальний сквер. Однак це він тепер сквер, а до початку 1980-х років то був закинутий старий цвинтар, який в народі називали польським, пише Репортер.
Надгробки, тиша й малолюдність кладовища як магнітом тягнула туди підлітків із сусідніх кварталів. Літніми вечорами там збиралися старші компанії, які грали в карти та пили дешеве вино.
Восени там теж знаходили, чим зайнятися. Ось як згадує дитинство відомий франківський художник Ігор Роп’яник:
«Цвинтар — це окрема історія. Щодня до школи й зі школи — через цвинтар. А восени та взимку після продовженого дня — вже зовсім темно. Ну от і влаштовували всілякі приколи та розіграші.
Наприклад, один із нас лягав біля стежки, його засипали опалим листям і чекали, коли хтось йтиме… Вереску було!».
Comments are closed.