Івано-Франківськ бачив на своїх вулицях і площах багато пам’ятників – бетонних, бронзових, гіпсових, з білого каррарського мармуру, у вигляді статуй чи бюстів, стел, обелісків чи техніки, поставленої на постамент. Якісь дійшли до наших часів, якісь ні, але ті, що залишилися, франківці доглядають і шанують.
Втім є один пам’ятник, повз який ми ходимо ледь не щодня, зовсім його не помічаючи. А стоїть він там давно – понад 70 років. Точніше росте.
Цю історія розповів художник Ігор Роп’яник, а йому – його мама, яка була свідком тих драматичних подій. Холодною осінню 1943 року німці провели облаву в міському театрі, під час оперети «Шаріка». Вони заарештували багатьох українців, членів ОУН, 27 з яких стратили 17 листопада. Їх розстріляли під стінами сусідньої синагоги, на сучасній вулиці Страчених. Перед тим у тротуар вкопали десять паль, до яких колючим дротом прив’язували засуджених на смерть.
Невдовзі українці Станіслава в пам’ять про закатованих патріотів посадили на тій вулиці десять молодих лип – по числу стовпів. Вони пережили німецьку окупацію, радянщину, та вже за незалежної України кілька з них зрубали. Чому? Розчищали місце для офіційного пам’ятника розстріляним. Тепер старих лип – лише сім.
