Слідами старого Станиславова. Кам’яниця Гальперна

Протягом 1909-1910 років на перехресті вулиць Шопена і Заболотівської (Василіянок) спорудили добротний триповерховий будинок.

Дослідниця Жанна Комар вважає, що її архітектором був знаменитий Фредерік Януш – творець перших станиславівських «хмарочосів» на початку стометрівки, пише Репортер.

У плані будинок Г-подібний, має два рівноцінні фасади. Як напочатку століття, так і зараз, вхід до житлових приміщень – з вулиці Шопена, до крамниць – із Василіянок. На мозаїчній підлозі вестибюлю є дата побудови – «1910». В описі споруди читаємо: «На кожному поверсі містилося по три великих, а в партері (так раніше називали нижній поверх – Авт.) – два мешкання і низка крамниць. Будинок забезпечений локальним водопроводом із резервуаром на горищі та елект­ричним дзвінком».

Кому належала кам’яниця? Її власником був дуже поважний і знаний станиславівський добродій Карл Гальперн (1870-1937), син керівника єврейської громади Герша Гальперна. Він примножив татові статки, володів селом Вовчинець, ще одним будинком на вулиці Поля (Курінного Чорноти), мав звання доктора агрономії. Коли під час Першої світової місто зайняли царські війська, Гальперна в ролі заручника відправили в Росію.

Після повернення він побачив свої обидві кам’яниці пограбованими, а ця, що на Шопена, ще й постраждала від вибуху російського складу, який розташовувався неподалік. Власник оцінив збитки у 11 310 корон, просив державне управління відновлення Галичини про відшкодування. Скоріш за все, дали.

Під час ЗУНР Гальперн головував у Єврейській національній раді міста, зустрічався із прем’єром Левком Бачинським, але в українсько-польському конф­лікті дотримувався нейтралітету. А ще він опікав і всіляко підтримував єврейську скаутську організацію «Менора», навіть взяв участь у розробці їхнього прапора. Але й про себе не забував. Наприклад, мав власне авто, що для бідної міжвоєнної Польщі було не просто засобом пересування. У помешканні мецената зберігалась непогана колекція старожитностей. У 1928 році, коли краєзнавці влаштували історичну виставку Станиславова, Гальперн дав кілька старовинних речей, серед яких була срібна шкатулка XVII століття – її Потоцький подарував одному з його предків.

Гальперни володіли кам’я­ницею до радянської націоналізації, але мешкали в ній не самі. Будинок був прибутковим, тобто частина помешкань передбачалась під найм. У 1930-х тут, у квартирі № 1, жив польський композитор Альфред Штадлер (1889-1944). Він народився у Станиславові, закінчив Львівську консерваторію, працював диригентом в оперних театрах Москви і Львова, але постійно повертався до рідного міста. Керував хором імені Шопена, був директором музичної школи, а також головою музичного товариства імені Монюшка. Городянам він запам’ятався як режисер опери Пуччіні «Мадам Баттерфляй», яку в 1931 році поставив на сцені тутешнього театру. Під час фашистської окупації був страчений у Львові як заручник за вбитого поляками німецького солдата.

Нині кам’яниця Гальперна має адресу Шопена, 9 і зовні мало змінилась. Нижній поверх зайнятий відділенням «Раффайзенбанку Аваль» та магазином опалювальної техніки, а горішні використовуються як житлові. Суцільний парапет, який увінчував будинок, колись був прикрашений якимись масивними гулями, що не зберег­лись. Наріжне вікно першого поверху розтесали, доробили сходи, і тепер тут вхід до банку.

На задньому плані бачимо невеличкий будинок із мансардою, якого вже нема. Він був пам’яткою архітектури, але це не завадило його знести. Якійсь корумпований суддя виніс рішення, що статус пам’ятки кам’яниця отримала з порушеннями, і виключив її з переліку…