У Калуші, в колишньому садочку «Зірочка», який пустував 22 роки, створили комфортне сучасне житло для 150 вимушених переселенців. У 48 квартирах є все необхідне — від меблів до посуду. Це перше соціальне житло на Прикарпатті і є добрим прикладом спільної роботи волонтерів, громади, влади та меценатів.
«Зірочка» поселила 120 людей з Херсона, Запоріжжя, Донецька, Сум, Харкова, Дніпра, Луганська. З ними вже підписали довгостроковий контракт. Дехто із переселенців називає Калуш другим домом, але кожен сподівається повернутися до рідного, пише Репортер.
Пілотний проєкт
Проєкт з відновлення «Зірочки» тривав три роки, але сам етап будівництва – дев’ять місяців. Загальна вартість проєкту складає 1,6 млн євро. Це спільна робота чотирьох організацій.
Генеральним партнером і ключовим донором проєкту стала неурядова організація Habitat for Humanity International, яка охоплює понад 63 мільйони людей по всьому світу, допомагає їм отримати доступне житло. Перебудовою та обладнанням займалися урбаністична лабораторія Metalab і Благодійний фонд «Ко-Хати» з Івано-Франківська. А Калуська міська рада надала будівлю та сприяла усім адміністративним процесам.
За словами заступника міського голови Калуша Богдана Білецького, сьогодні у громаді живуть понад 4000 ВПО. Для них у місті є ще три прихистки та геріатричний центр, де більшість мешканців – переселенці.
Але «Зірочка» – це вже не прихисток, а соціальне житло, – говорить Білецький. – Крім того, що міська рада надала приміщення, ми також провели водопостачання та водовідведення. Так само допомогли зі збільшенням електричної потужності, усіма проектними й будівельними роботами. Намагаємося допомагати, як можемо.
За словами національного директора Habitat for Humanity в Україні Орхана Алієва, проєкт у Калуші – пілотний.
Ми хочемо пересвідчитися, що такий підхід дійсно буде працювати, – каже Алієв. – Звісно, ми маємо плани масштабувати ці проекти й обрали три цільові області – Полтавську, Київську та Івано-Франківську.
Також Орхан Алієв додав, що вони будуть підтримувати проєкт і його мешканців ще протягом року, аби вони стали достатньо професійними та могли управляти будинком зі усіма його технічними особливостями.
Місія – будувати не тільки стіни
«Зірочка» розташована на території 1,3 га. Тут достатньо зелені, є три корпуси, об’єднані зручним переходом. Двері відкриваються за допомогою карток. Аби люди не губилися, корпуси мають різні кольори – зелений, жовтий і червоний.
Тут повністю замінені електрика, опалення, каналізація, фасад, дах. Для подальшої економії встановили теплові насоси й добротні вікна. Територію засипали щебенем, бо екологічно і влітку не буде нагріватися, як асфальт.
«Зірочка» має різні типи житла. Є кімнати-студії, де можуть жити двоє людей. Тут окрема кухня та санвузол. Є квартири з окремою спальнею чи з двома спальнями. До речі, у найбільшій квартирі в «Зірочці» зараз мешкає мама з шістьма дітьми.
Також є два блоки гуртожитків. Це невеликі кімнати, де переважно мешкають старші самотні люди, які хочуть приватності, але готові ділити з іншими кухню, санвузли та душі.
Ще у «Зірочці» є дві інклюзивні квартири, які повністю облаштовані усім чим треба та як треба. Одна вже обжита, а інша ще чекає мешканців.
Кожна квартира обставлена новими меблями, є весь елементарний посуд. Усе це безкоштовно надали партнери з ІКЕА. Вони подарували 11 000 одиниць меблів і товарів декору для дому.
Холодильники, індукційні плити, які є у кімнатах та спільних кухнях, а також пралки й сушки, безкоштовно надала фірма Beko. У кожному корпусі є спільна пральня.
За словами архітекторки та співзасновниці “Ко-Хати” і Metalab Анни Пашинської, загальна вартість і будівництва, і облаштування у «Зірочці» складає 799 євро за метр квадратний.
Ми порахували все, що нам подарували, також усе з фасадами, дахами, електриками, документами, – розповідає Пашинська. – Якби ми самі купували квартири й робили ремонт, то це вийшло б десь до 2000 євро на квадратний метр – тобто різниця суттєва.
Анна Пашинська наголошує, що фонд «КоХати» поки що принципово не заходить у нове будівництво.
Ми вважаємо, що цей підхід дешевший, швидший, екологічний і він дає можливість людям зразу інтегруватися, – каже голова правління Metalab. – Адже тут дуже класний район – поруч Палац культури, школа, садочок, поліція, «Епіцентр», ринок. Не треба маршрутками нікуди доїжджати. У нас місія будувати не тільки стіни, а й спільноту – тут, всередині. Аби мешканці допомагали один одному, підтримували старших людей, сиділи з дітками, з собачкою погуляли, поки хтось зайнятий… І це дійсно працює. Ми вже бачимо, як воно рухається.
Модель, якою можна скористатися
За словами співзасновниці «Ко-Хати» Анастасії Пономарьової, контракти на проживання підписали вже зі 120 мешканцями. Ці договори мають термін – 9 років, і вони дуже важливі для переселенців, адже це хоч якась стабільність.
Люди хочуть відчувати безпеку і вона починається з контракту, – говорить Анастасія Пономарьова. – Є жителі, які вже питають, чи буде продовжений контракт. Вони вже хочуть планувати надалі. А це можливо тільки тоді, коли людина розуміє, що вона не буде виселена через місяць-два.
Ще Анастасія Пономарьова впевнена, що проект «Зірочка» цікавий, бо він не лише для ВПО, але й для сусідів – мікрорайону Хімік. Адже має урбаністичну цінність, змінює ландшафт міста. Це гарна модель, якою можна скористатися.
Найскладніше, за її словами, було саме вибирати, хто має жити у «Зірочці». Для цього створили комісію, яка відбирала людей. Вона складалась з представників благодійного фонду, міської ради, Habitat for Humanity International та інших міжнародних партнерів.
Ми взяли за основу законодавчі критерії і додали туди цінності, які є в основі нашого благодійного фонду, кого ми вважаємо сім’єю, – говорить Анастасія. – Приділили достатню уваги сім’ям, в яких родичі військові або ветерани, людям, які потребують опіки.
Не своє, але вже інакше
75-річна Валентина Драчко з Херсонщини вже не має куди повертатися. Її житло в Олешках згоріло під час обстрілів, а 21 листопада 2025 року вона поховала сина. Він загинув на війні, похований тут, у Калуші. Біля її ліжка стоїть його портрет. 13 квітня сину було б 39 років.
Нічого не брала, лиш документи, – пригадує жінка. – З фотографій нічого не лишилось. Це одна збереглася, як їздив на навчання у Польщу та й прислав.
Пані Валентина прожила в окупації півтора року. Виїхати вдалося лише тоді, коли підірвали Каховську ГЕС. Згадує, що три доби сиділа на даху, поки їх із сестрою та її чоловіком не врятували. Зараз вони всі разом живуть у «Зірочці».
Я випадково на зупинці побачила оголошення. Думаю, треба сходити й записатися. Пішли, – говорить пані Валентина. – Дякую всім, що нам дали по кімнаті. Там, де ми жили досі, теж були дуже добрі люди. Але як не своє, то не своє. Сьогодні живеш, а завтра скажуть виїздити. Хоч і тут не своє, але інакше.
74-річна Тетяна Хижняк до Калуша приїхала чотири роки тому з села Піски Радьківські, що на Харківщині.
Там ще б’ють і б’ють, і б’ють, – зітхає жінка.
Три половиною роки вона жила в гуртожитку і вже майже місяць – у «Зірочці». Каже, небо й земля – усе новеньке і нема грибка.
Жінка уже обжила свою кімнату. Прикупила пилосос, бо, каже, віником по ковроліну погано мести. У загальній кухні показує, скільки продуктів їй подружки поприносили. За ці роки у Калуші знайшла добрих товаришок.
Пані Тетяна підраховує, що буде платити близько 2200 за проживання у «Зірочці», плюс комунальні послуги. Планує вкластися у половину своєї пенсії. Готова платити скільки порахують, бо тут їй добре, мовляв, люди у квартирах платять більше, а таких умов не мають.
До речі, усі мешканці «Зірочки» сплачуватимуть щомісячний сервісний платіж, який залежить від площі й типу приміщення, – від 1 900 до 6 600 грн. Ці гроші підуть на утримання будівлі, інженерних мереж, прибирання, вивезення сміття, благоустрій і ремонт. Також мешканці платитимуть за комунальні послуги.
Уже місяць у «Зірочці» мешкає і Ольга Кузичкіна. У Калуш вона приїхала чотири роки тому з селища Новий Айдар Луганської області. Досі жила в орендованих квартирах, а якось побачила оголошення про «Зірочку». Прийшла з подружкою, зареєструвалися. Їхні анкети розглянули та обом дали добро на поселення.
Тут мені подобається. Дуже нагадує моє містечко – зелено, тихо, спокійно, – розповідає пані Оля. – Звідти до Луганська, Старобільська й Свердловська – 30-60 км. Як от у вас до Франківська. Близько все і зручно. В мене там дуже гарний великий будинок, у саду – 100 дерев.
До слова
За інформацією заступниці голови Івано-Франківської ОВА Людмили Сірко, наразі на Прикарпатті перебувають понад 110 000 внутрішньо-переміщених людей. І сьогодні область також приймає евакуаційні потяги з людьми.
Близько 2000 людей перебувають на квартирному обліку і потребують соціального житла. Також Сірко додає, що у громадах є 45 об’єктів комунальної власності, які готові до подібної реновації. Крім того, в області є 36 ділянок землі для будівництва соціального житла.
За словами Людмили Сірко, на 2026 рік уряд виділив для Івано-Франківщини 31 млн грн – гроші спрямують на облаштування прихистків.
