Не у всіх є змога народити дитину, а подарувати сім’ю малюку, якому не пощастило мати біологічних батьків, може кожен. Усиновлення ще називають «народити серцем», адже у цьому випадку кровний зв’язок не важливий.
Крім всиновлення, опіки та піклування, в Україні діє ще й програма патронату для тимчасового виховання дітей у сім’ях. Репортер пояснює, чим відрізняються ці типи сімейного виховання.
Скільки дітей на Прикарпатті не мають сім’ї
Зараз на обліку в Івано-Франківській області перебуває 1129 дітей зі статусом сиріт та позбавлених батьківського піклування. З них дійсно сироти – лише третина, у решти маму й тата позбавили батьківських прав.
Державних закладів, де живуть так звані «статусні» діти, є два: Залучанський дитячий будинок-інтернат і Долинський обласний центр соціальної підтримки дітей. Здебільшого там мешкають діти з інвалідністю. У Долині зараз є 25 вихованців, у Залуччі – 12. Час від часу дітей із закладів теж усиновлюють. Наприклад, у лютому сім’ю знайшли троє вихованців, у квітні один.
Читайте: Олена Стрижак із Франківська взяла під опіку чотирьох сиріт і знає, що таке щастя
Ми зацікавлені, щоб кожна дитина виховувалася в родині, – каже начальниця обласної служби у справах дітей Марія Євчук. – Бо, який би заклад хороший не був, кожна дитина хоче мати маму чи тата. І кожна дитина потребує опіки, підтримки, любові, сім’ї, яка нею опікуватиметься.
Тож зараз на Прикарпатті 939 дітей виховуються у сім’ях опікунів та піклувальників, частина з них влаштована у тимчасову опіку. Йдеться про випадки, коли у суді ще розглядають справу про усиновлення, а дитина вже мешкає у майбутніх батьків. Так родинні стосунки вибудовуються ще до офіційного рішення, каже Марія Євчук.
Дитячі будинки сімейного типу і прийомні сім’ї
Дитячий будинок сімейного типу – це родина, що добровільно бере на виховання від п’яти до 10 дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування. Батьки-вихователі отримують грошове забезпечення від держави, а діти зберігають статус сиріт і право на усиновлення.
Прийомна сім’я – це коли подружжя або самотня жінка чи чоловік беруть на виховання від однієї до чотирьох дітей. Тут теж діти зберігають статус сиріт і право на усиновлення, а держава виплачує гроші прийомним батькам. Як і дитячий будинок сімейного типу, виховання у прийомній сім’ї є альтернативою інтернатам.
На сьогодні в Івано-Франківській області є 82 прийомні сім’ї і 14 дитячих будинків сімейного типу. Є і 10 внутрішньо переміщених дитячих будинків сімейного типу. У цих родинах загалом виховується 98 дітей – як прийомних, так і біологічних. А ще є сім прийомних сімей ВПО. Це станом на початок квітня, а так число постійно змінюється, бо для багатьох Франківщина є транзитною, найчастіше по дорозі за кордон.
Цього року ми урочисто відкрили приміщення дитячого будинку сімейного типу, яке придбали за кошти субвенції у 2025 році, – розповідає Марія Євчук. – Ця сім’я переїхала до нас з Донеччини у 2014 році. Спочатку проживали в орендованому приміщенні, потім переїхали за кордон. Але минулого року внесли зміни до законодавства і з’явилася можливість придбати житло для дитячих будинків сімейного типу, які постраждли внаслідок АТО-ООС. Зараз у сім’ї виховується шестеро прийомних дітей і троє біологічних. І сподіваємось на початку травня відкрити ще одне таке приміщення, придбане за співфінансуванням з державного та обласного бюджетів. У цій сім’ї виховується семеро дітей.
Читайте: Без фальшивої надії. У Франківську педагогів навчають, як говорити з дітьми про війну
Патронатні вихователі
Патронатний вихователь – це людина, яка пройшла спеціальне навчання і на основі договору бере до себе на тимчасове виховання і догляд дитину, яка опинилася в складних життєвих обставинах. У сім’ї прийомного вихователя дитина живе переважно три місяці. Якщо є потреба, договір можна продовжити до шести місяців.
Мета – забепечити сімейне оточення і запобігти влаштуванню дитини в інтернатний заклад, – говорить Марія Євчук. – Наприклад, буває, що мама захворіла, їй треба на лікування. Звісно, є й випадки, коли батьки не виконують своїх обов’язків, байдужі до дитини. Для всіх таких ситуацій є патронатні вихователі.
На сьогодні на Прикарпатті є 21 патронатна сім’я, там виховується 31 дитина. Взагалі послуга патронату в області з 2019 року, за цей час нею скористалися 260 дітей.
Щоб стати патронатним вихователем, потрібно зібрати пакет документів: про стан здоров’я, сімейну історію, довідку про несудимість, про те, що не притягалися до кримінальної відповідальності, особливо щодо насилля в сім’ї. Також потрібна довідка про доходи і про наявність необхідної житлової площі. Втім, якщо людина стає патронатним вихователем, вимогою є звільнення з роботи. Держава виплачує вихователям щомісяця близько 24 тис грн, а якщо це ФОП – 28 тис грн. Також щомісяця сім’я отримує допомогу на кожну дитину: 2,5 прожиткові мінімуми і 3,5 – на дитину з інвалідністю.
Також у патронатного вихователя має бути помічник. Часто це чоловік, дружина, донька, свекруха тощо. Помічник, на відміну від патронатного вихователя, може працювати.
Буває, що діти прив’язуються до патронатних вихователів, – розповідає начальниця обласної служби у справах дітей. – Був випадок, коли маму вже позбавили батьківських прав, ми направили документи на усиновлення хлопчика. Але з усиновлювачами контакт не встановили – дитина більше тягнулася до патронатних батьків. А от уже з другими кандидатами дитина пішла на спілкування. Звісно, і патронатні вихователі прив’язуються до дітей, це буває складно морально, але треба розуміти, що це – тимчасова форма виховання дитини.
Якщо ж за шість місяців мама чи тато не приводять своє життя до ладу і не створюють для дітей належні умови, служба у справах дітей виносить питання про позбавлення батьківських прав на спеціальну комісію. Тоді рішення приймає суд.
Вилучення дитини – це вже крайній випадок, – пояснює Марія Євчук. – Бо якщо батьки просять про допомогу і хочуть зберегти сім’ю, ніхто не зацікавлений розлучати їх з дітьми. Бували й випадки, коли суд не позбавляв матір чи батька прав на дитину. Але це були випадки, коли батьки дійсно боролися за сина чи доньку, знаходили роботу, приводили житло в порядок. У такому випадку дитина повертається в рідну сім’ю, але супровід продовжується.
Опіка, піклування і всиновлення
Опіка встановлюється над дітьми до 14 років, піклування – від 14 до 18 років. Зараз це найпоширеніша форма виховання сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на Прикарпатті. Наразі в області є 663 опікуни, більшість – родичі, лише 53 – чужі люди, які пройшли необхідне навчання.
Усиновлення – це найбільш пріоритетна форма виховання дитини. Цей процес відбувається виключно в суді. Після ухвали суду дитина набуває повних прав як біологічна: на житло, майно, спадок, аліменти. Іншими словами, усиновлювачі стають рідними батьками.
Читайте: «Цілющий ліс» від стресу. Як дитсадки на Прикарпатті працюють за новою методикою (ВІДЕО)
Але не кожна дитина є на обліку з усиновлення.
Спочатку соцслужби шукають близьких родичів: бабусь, дідусів, тіток, хрещених батьків (але хрещення мало бути до набуття дитиною статусу), – каже Марія Євчук. – Якщо дитину влаштовують під опіку, то вона на обліку з усиновлення не перебуває, хіба якщо опікуни дають письмову згоду. Але родичі переважно таких дозволів не дають.
Для того, щоб всиновити дитину, також треба зібрати пакет документів. Тут важливою є довідка про доходи, адже, у випадку усиновлення, держава виплачує лише одноразову допомогу – як при народженні дитини. Також необхідні й довідки про стан здоров’я, про відсутність кримінальної історії тощо.
За три місяці 2026 року на Франківщині всиновили вісьмох дітей, у трьох випадках це були прийомні батьки. Але багато дітей все ще чекають на своїх маму і тата.
Авторка: Ольга Романська
