На жаль, Івано-Франківщина знову має болючі втрати. Загинули Іван Гайнюк і Михайло Грищук з Долинської громади, померли Леся Галько з Тисмениці й Петро Ковалишин з Рогатинщини. Про це повідомляють представники місцевої влади у соцмережах.
Трагічна звістка про загибель нашого земляка, Героя Івана Гайнюка з Княжолуки, надійшла сьогодні, залишивши глибокий слід у серцях усіх, хто його знав, – пише голова Долинської громади Іван Дирів. – Важко уявити, яку безмежну скорботу відчувають його рідні, близькі і друзі. Їхнє життя, що досі було сповнене мрій і надій, тепер розділилося на “до” і “після”. Ця втрата — це не лише біль, а й безмежна порожнеча, яка ніколи не заповниться.
За словами голови громади, Іван Гайнюк воював снайпером. Загинув внаслідок мінометного обстрілу поблизу Залізного Донецької області.
Довелося Івану Диріву написати й про загибель Михайла Грищука.
З глибоким сумом повідомляємо: загинув Михайло Грищук, мешканець нашої громади, воїн, Захисник України, – пише Дирів. – Він віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, захищаючи нашу землю, наші домівки, наше майбутнє. Його шлях обірвався на війні, але пам’ять про нього назавжди залишиться серед нас — у серцях, у молитвах, у вдячності.
У час, коли родини мали б збиратися за різдвяним столом, Україна знову оплакує своїх найкращих. Вічна пам’ять і вічна слава!
Про передчасну смерть Лесі Галько повідомили у Тисменицькій міській раді.
За інформацією міськради, Леся Галько служила старшим солдатом у в/ч А1349, жила в Тисмениці. Померла 28 грудня цього року. Поховали її 31 грудня у рідному Клузові.
Як пишуть на сторінці міськради, Галько Леся Миколаївна народилася 28 червня 1975 року у Клузові. У 18 років склала присягу на вірність Україні. У 1995 році була призвана на військову службу за контрактом. У 2018 році виконувала бойові завдання на Донеччині, отримала статус учасника бойових дій.
Виховала двох дітей.
Висловлюємо слова співчуття рідним та близьким! – пишуть у Тисменицькій міськраді. – Нехай Господь допоможе пережити біль непоправної втрати!
Про смерть Петра Ковалишина написали на сторінці Рогатинської міської ради.
Як йдеться у дописі, йому було 46. Народився 23 червня 1979 року в селі Руда. У 1998 році проходив строкову у військах МНС. Одружився, з дружиною виховали двох доньок, далі з’явились й онуки.
Петра Ковалишина мобілізували 22 березня 2022 року. На війні був монтером колійного відділення. Виконував бойові завдання на Куп’янському, Херсонському та Запорізькому напрямках.
7 червня 2024 року поблизу Гуляйполя його підрозділ потрапив під обстріл «градами». Петро отримав важку черепно-мозкову травму. Далі – кома, лікарні Запоріжжя, Дніпра, Київський військовий госпіталь. В Івано-Франківській обласній лікарні він став на ноги, але потім ще було довге лікування, реабілітація. У листопаді 2025 року лікарі виявили у Петра онко. 31 грудня його не стало.
Без найріднішої людини залишилися батьки, дружина, сестра, дві доньки і двоє онуків, – йдеться у дописі. – Залишився шлях, який він пройшов: від села Руда до Гуляйполя, від мирного світу до війни, від коми до короткого повернення додому.
Поховають Петра Ковалишина 1 січня 2026 року в рідному селі. Вічна пам’ять Герою!
Вічна слава усім, хто загинув за волю України!
