Архітектура, живопис, музика. Талановиті українці, про яких ви могли не знати, що вони з Прикарпаття

Чи багато прикарпатців, які приїжджають на залізничний вокзал у Львові, знають, що його збудували завдяки долинянину? Або що Коломия була одним із двох центрів видавництва на Галичині наприкінці XVIII століття?

Часто талановиті вихідці з Прикарпаття творили в інших містах чи навіть країнах. І, на жаль, ми не завжди знаємо про них. «Репортер» розповідає про п’ятьох відомих особистостей, які народилися на Франківщині.

Іван Левинський

Український архітектор, педагог і підприємець Іван Левинський народився у Долині в 1851 році. Навчався у Львові, в Технічній академії (зараз – Національний університет «Львівська політехніка»), там мешкав і працював, зокрема – професором будівництва Вищої технічної школи. Після приходу до влади поляків зазнав утисків від шовіністів. Помер у 1919 році, похований на Личаківському кладовищі.

Будинки, спроєктовані Іваном Левинським, прикрашають багато вулиць Львова, зокрема центральних. Це житлові будинки та вілли на вулицях Бандери, Чупринки, Руській, а також будинок львівської прокуратури.

Крім того, фірма Левинського відповідала за будівництво головного залізничного вокзалу, оперного театру, готелю Жорж. Іван Левинський творив переважно у стилі українського модерну.

Читайте: Краєзнавиця Ірина Пустиннікова: «Прикарпаття ризикує втратити свій найбільший внесок в архітектуру»

Крім того, Левинському належала фабрика, яка славилася виробництвом кераміки, зокрема посуду та кахлів. В орнаментах він використовував багатий спадок українських народних візерунків. Зокрема, майстерністю славилися п’єци з фабрики.

Зараз у Львові прізвище Левинського широко відоме. «Львівська майстерня шоколаду» навіть виготовляє колекцію солодощів, присвячену кахлям Левинського, їх можна придбати і у Франківську. Також Іван Левинський є почесним громадянином Долини.

Артур Кольник

Артур Кольник народився у 1890 році у Станиславові, в небагатій єврейській сім’ї. Після закінчення гімназії він вступив до Краківської академії мистецтв, тому що хотів стати художником. Після завершення навчання зі срібною медаллю мандрував по Галичині у пошуках сюжетів для своїх картин.

Після Першої світової війни Артур Кольник оселився у Чернівцях, де став помітною постаттю серед місцевих художників. А у 1931 році, невдоволений ставленням тодішньої румунської влади, переїхав до Парижа.

У столиці Франції художника спіткала криза через важке матеріальне становище іммігрантів. Лише у 1935 році він повернувся до занять живописом. Його картини експонувалися у відомих салонах і здобували відзнаки.

Під час Другої світової війни Кольник з родиною перебував у концтаборі через єврейське походження. Після закінчення війни одержав французьке громадянство, влаштовував успішні виставки своїх робіт. Помер у 1972 році від хвороби.

В Україні зберігається лише одна картина художника, у Чернівецькому художньому музеї. Але його твори інколи можна побачити на виставках. Наприклад, «Бентежні роки», яка зараз експонується у київському Музеї Ханенків.

Анатолій Кос-Анатольський

Композитор, музикант та народний артист України Анатолій Кос-Анатольський народився у Коломиї в 1909 році. Навчався у Станиславівській гімназії, а згодом – у Львові. Там він разом з Леонідом Яблонським, Богданом Веселовським, Степаном Гумініловичем та Іреною Яросевич виступав у популярному джазовому гурті «Джаз-капела Яблонського» (або більш відома назва «Ябцьо-джаз»). Колектив одним із перших в Україні почав виконувати джазові композиції, найвідоміша – пісня-танго «Прийде ще час».

До речі, Степан Гумінілович також родом з Прикарпаття, з Городенківщини. А батьки Богдана Веселовського походять з села Чесники на Рогатинщині.

Після Другої світової війни Кос-Анатольський працював концертмейстером Львівського драмтеатру, був професором Львівської консерваторії імені Миколи Лисенка.

Анатолій Кос-Анатольський є автором опери «Назустріч сонцю», кількох балетів і низки симфонічних творів, концертів, романсів.

Помер у 1983 році, похований на Личаківському кладовищі.

Яків Оренштайн

Яків Оренштайн народився у 1875 році, в єврейській родині в Коломиї. Походив із середовища книгодрукарів та книготорговців, тож не дивно, що й для себе вибрав цю професію.

На початку ХІХ століття Оренштайн відкрив у Коломиї свою видавничу справу. Коломия у той час була другим видавничим центром на Галичині після Львова, тож «Галицька накладня Якова Оренштайна» продовжила добру славу міста.

Загалом видавництво випустило 115 томів, серед яких як відомі твори світової літератури, так і книги українських авторів. У 1917 році видавництво Оренштайна розграбували російські солдати, тож він був змушений виїхати до Відня. З 1919 року мешкав у Берліні, був призначений дипломатичним радником уряду УНР.

Читайте: Знищені перлини. Палаци і костели Франківщини, які треба відвідати, поки не стало пізно

Під час Другої світової війни був застрелений у варшавському гетто у 1942 році. А його сина та дружину замордували нацисти у Львові.

Вклад Якова Оренштайна до українського книговидавництва був дуже великий. Зокрема, у двадцятих роках він видав багатотомні ілюстровані твори Тараса Шевченка, Івана Котляревського, Марка Вовчка, Богдана Лепкого, праці з історії України, літератури, культури, збірники українських народних пісень та багато іншого.

Модест Сосенко

Відомий український художник Модест Сосенко народився у селі Пороги (зараз – Богородчанщина) у 1875 році, в сім’ї греко-католицького пароха. Навчався в Бучачі, а згодом у Кракові та – за підтримки митрополита Андрея Шептицького – у Мюнхені та Парижі. За життя багато подорожував, воював у Австро-Угорській армії під час Першої світової війни та постійно малював – навіть на фронті.

Розписи церкви у селі Підберізці. Фото: lviv art online

Пензлю Модеста Сосенка належать портрети Володимира Шухевича, Атанасія Шептицького, багато пейзажів, побутових картин. А також – декоративні розписи вишів та церков, у першу чергу на Львівщині. На жаль, багато інтер’єрів були втрачені, одна з останніх історій – у 2019 році у Славському, коли громада і парох знищили усі розписи Сосенка у місцевій церкві.