У четвер, 8 травня, у Палаці Потоцьких відбулася презентація результатів археологічних досліджень 2024-2025 років. Зокрема, розповіли про виявлені 16 археологічних об’єктів, пише Репортер.
Презентація відбулася до Дня міста. На заході розповіли про об’єкти досліджень, їхню локацію та перспективи дослідження.
Історик, науковий співробітник комунального підприємства “Простір інноваційних креацій “Палац”” Зеновій Федунків каже, Палац Потоцьких має два періоди: замково-палацова доба – з 1680 до 1802 року, та військово-шпитальна – з 1802 по 2004 рік. По історичних та картографічних джерелах дослідники визначили, як називалися корпуси у певну добу. Нині продовжують з’ясовувати деталі.
Палац Потоцьких має довгу історію, і пов’язана вона разом із тим, що за військово-шпитальну добу будівлі змінилося шість влад: Річ Посполита, Австрія, Австро-Угорщина, ЗУНР, радянська Україна, фашистська Німеччина, незалежна Україна, – каже Зеновій Федунків.
За його словами, заклали 50 шурфів, де виявили 16 археологічних об’єктів. Їх за функціональними ознаками поділили на чотири типологічні групи: оборонні укріплення, фундаменти будівель і споруд, комунікаційні мережі та комплекси благоустрою території.
До теми: «Ідеальне місто». Навіщо Станиславів збудували як фортецю та чим важливий для міста Палац Потоцьких
Пан Зеновій каже, замковий мур вони досліджували вперше. Функціями муру було відокремлення резиденції власників від міського простору для оборони в разі військових загроз та загородження території палацу від рову з метою захисту від підмивання подвір’я напливами дощової води, що заповнювала рів.
Периметральний замковий мур добре зберігся під сучасною огорожею першої половини ХІХ століття й може служити об’єктом експонування. Частина муру зберегла залишки тиньку з глиняного розчину, – розповідає історик. – Характер кам’яної кладки, недбало використане тесане каміння та нерівно укладені шматки битої цегли вказують на поспішне спорудження укріплення. Вірогідно мур зводився у два етапи: автентична частина у 1680 роках і добудова у 1730 роках.
Археологічних об’єктів вистачає, щоб сформувати на території Палацу Потоцьких сучасний Археологічний парк.
За словами пана Зеновія, парк міг би стати однією з найпривабливіших туристичних атракцій Івано-Франківська.
Завідувачка науково-дослідного відділу комунального підприємства Лариса Поліщук розповідає про колекцію виявлених знахідок.
Каже, їхньою гордістю є монетки-соліди “боратинки”. Вони двох типів: одні карбовані у Речі Посполитій, а інші – у Великому князівстві Литовському.
На наших монетах ми відчитали абревіатуру. Це ініціали Тіто Лівіо Боратіні. У той період Річ Посполита воювала з росією та Швецією й необхідно було розраховуватись з армією, з солдатами й не було чим. Тож Боратіні запропонував ідею карбувати ці кредитні монети, які номінально були дешевші, – розповідає пані Лариса.
За її словами однією зі знахідок є ймовірний свистунець, адже на території Палацу Потоцьких виховувалось багато дітей.
Читайте: Жадан у Франківську: “Щоб перемогти, нам треба багато мислячих людей”
Також знайшли ґудзик з гербом США 1893-1935 років.
Якби знайшли їх декілька, то могли б вважати, що США надавали гуманітарну допомогу австрійській армії. Проте ґудзик лише один, тому, напевно, його власник лікувався в Палаці Потоцьких.
Ще абсолютно унікальною знахідкою є медальйон Пресвятого Серця Ісуса, який також має якийсь тісний зв’язок з Потоцькими. Це гіпотези, це припущення, ми не можемо нічого стверджувати. Але, можливо, хтось належав до братства Пресвятого Серця Ісуса. Думаю, що мало хто знає, що в історичному контексті на греко-католицьких іконах серце обвите терновим вінком з’явилося не так давно – лише з половини ХІХ століття. Тому що до цього часу це братство переслідувалося, тобто не визнавалося католицькою церквою, – говорить Лариса Поліщук. – І ще знайшли чоловічий перстень. Можливо, хтось носив його до кінця життя на згадку про втрачену близьку людину. Це міг бути символ дружби, шлюбу, пам’яті.
Найбільша кількість знахідок відноситься до ХІХ століття.
Це фрагменти кахель, керамічного та скляного посуду.
Директор підприємства Володимир Гайдар каже, для них важливо розповідати про результати їхніх досліджень.
Для Станіслава, для Івано-Франківська, будь-який час – це важливо. Важливо розуміти, знати, розвивати нашу історію заради того, щоб мати майбутнє. Для нас, як для простору, який поєднує і наукову, й історичну складову, і як для загальноміської локації, важливо наукову роботу поширювати серед людей. Показувати результати роботи мешканцям міста. Говорити про це, щоб археологія – як дослідження, як діяльність, стала цікавою, – говорить пан Володимир. – Бо ми живемо в дійсно унікальному малодослідженому історичному середовищі, яке потребує ініціативи, зацікавлення та допомоги.
Авторка: Мирослава Надкернична
Comments are closed.