У вівторок, 15 квітня, о 15:00, на другому поверсі ратуші відбудеться відкриття композиції «ПʼЄТА» (Оплакування Христа) художника Андрія Єрмоленка.
Відтворення сучасного твору «ПʼЄТА» (Оплакування Христа) відомого українського художника, військового ЗСУ Андрія Єрмоленка відбувалося протягом тижня. Долучитися могли всі охочі.
Читайте: У Франківську відбувся допремʼєрний показ фільму «Горицвіт: квітнути всупереч»
Команда проєкту: Ярема Стецик, Наталя Стецик, Валерій Твердохліб, ГО «Громадська ініціатива Галичини», «Врятуймо скарби разом», Особливі Інтерʼєри, Івано-Франківський краєзнавчий музей, Надія Бабій та студенти кафедри дизайну і теорії мистецтва Інституту мистецтв ПНУ імені Стефаника.
Композиція присвячується світлій пам’яті новопреставленого воїна Геннадія Гавриліва та наших полеглих Воїнів Світла: Юрка Стецика, Романа і Василя Ратушних, Андрія Гуля, Остапа Бринського, Назара Лугарєва, Марка Вуянка, Руслана Ганущака та всього Безсмертного Воїнства України, – зауважують організатори.
«Протягом тижня ми з багатьма людьми малювали цей образ, і це було нашою молитвою. Відкриття – це як завершення роботи і нова точка відліку, момент спільної молитви за полеглих Героїв України», – каже Ярема Стецик.
Валерій Твердохліб: «Монументальна композиція «ПʼЄТА» або ж Оплакування Христа, розміром майже 4 на 4 метри, буде представлена в залі сакрального мистецтва до закінчення літа. Для нас важливо й цінно, що серед людей, які долучилися до відтворення плакату Єрмоленка, були і рідні полеглих героїв — мати героя Марка Вуянка Марія Вуянко, дружина героя Руслана Ганущака Олександра Кодак, батьки героя Юрка Стецика Ярема та Наталя Стецики».
Скорбота тут не була просто почуттям, вона була як вражаючий музичний акорд, що розриває тишу. Вона малювалася на обличчях матерів тисячами зморшок. Скорбота тут вбиралася в кожну тріщину, підкрадаючись навіть туди, де не знали світла. Від усього цього мені боліло, як куля, що застрягла в грудях. Я впевнений, що ці жертви не пройшли даремно. Вони – як жарина в темряві, тверда доказова база того, що війна – це криваве випробування, яке вибирає найцінніше у нас. Може кожен народити дитину, але виховати її героєм — це вже справжній подвиг. І за цей акт виховання, за те, що ці люди не лише дають життя, але і намагаються виховати гідних людей, я стаю перед ними на коліна і віддаю їм шану. Дякую вам всім, що тримаються! – каже Андрій Єрмоленко.
Comments are closed.